Court ruling № 44076018, 20.04.2015, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №485/1899/14-ц 20.04.2015 20.04.2015 20.04.2015

Провадження №22-ц/784/871/15

Головуюча першої інстанції: Квєтка І.А

Категорія - 27 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2015 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т.В.

Лисенка П.П.

із секретарем

судового засідання: Богуславською Н.М.

з участю

позивача - ОСОБА_4

представника

відповідача - Лопушанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16.02 2015 р. у справі за

позовом

ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання кредитного договору недійсним,

встановила:

11.09.2014 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позивач зазначав, що з відповідачем ніяких угод у 2007 році про отримання кредиту не укладав.

Наданий відповідачем до суду договір від 06.08.2007 р. складений від його імені про отримання кредиту за картковим рахунком з кредитним лімітом на суму 2508 грн. є недійсним, оскільки зобов'язань за цим договором він не брав, а підпис на цьому документі виконано не ним, а іншою особою.

Таким чином, зазначений правочин не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і відповідно до приписів ст. 215 ЦК України, є недійсним.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16.02 2015 р. постановлено про визнання кредитного договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування кредитної картки від 06. 08.2007 р., укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ КБ «Дельта Банк», недійсним.

В апеляційній скарзі відповідач просив про скасування рішення, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права та неправильну оцінку наданих доказів.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Так, відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (статті 203, 215-216 ЦК).

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК правочин (договір) вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою для кредитного договору, згідно з положеннями ст. 207, ч.1п.3 ст. 208 ЦК є письмова форма, яка передбачає підписання угоди.

В той же час, недотримання письмової форми не тягне недійсність такої угоди, крім випадків, передбачених законом.

В тому ж випадку, коли сторона не приймала участі в укладенні угоди, що підтверджується відсутністю її підпису під договором, вона має права вимагати визнання угоди недійсною, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК, як такої, що не відповідає її внутрішній волі.

При цьому, жоден з доказів не має для суду наперед визначеного значення, оскільки рішення, яке він ухвалює відповідно до приписів ст.ст. 212-213 ЦПК має ґрунтуватися на сукупності наданих доказів у їх взаємному зв'язку.

Позивач, відповідно до приписів ч.1 ст. 60 ЦПК України, повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Зі змісту позовної заяви та інших матеріалів справи вбачається, що підставою своїх вимог позивач вважає відсутність його власного підпису під угодою та невідповідність його волевиявлення внутрішній волі на укладення цієї угоди.

Суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам і прийшов правильного висновку щодо недійсності угоди, оскільки достовірними доказами встановлено факт невідповідності волевиявлення позивача його внутрішній волі на укладення кредитного договору та покладення на себе зобов'язань за кредитною угодою.

З врахуванням таких висновків судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог та визнання оспорюваної угоди недійсною.

Доводи апелянта щодо недостовірності доказів, які покладені в основу рішення, спростовуються висновками експертизи стосовно неможливості підтвердження тотожності підпису документів, які є складовими кредитного договору з експериментальними та вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_4 та аналогічним висновком другої почеркознавчої експертизи, якою підтверджено відсутність підпису позивача і в інших документах, які складаються підчас укладення договору.

Посилання апелянта на порушення підсудності справи не заслуговують на увагу, оскільки цивільне судочинство допускає вибір позивачем суду, який має розглядати справу відповідно до приписів ст. 110 ЦПК України.

Цим правом позивач скористався, а ухвала суду першої інстанції по відкриття провадження у справі є чинною.

Посилання на неналежну оцінку експертних висновків також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цими висновками не підтверджено того факту, що заява позичальника та інші документи, які є невідємними складовими елементами кредитного договору підписані саме ОСОБА_4.

Що стосується посилань на недостатність вільних та умовно-вільних зразків, то вони також не впливають на правильність рішення суду, оскільки після виконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, він не посилався на недостатність матеріалу для дослідження.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16.02 2015 р. - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: П.П.Лисенко Т.В.Серебрякова