ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
14 квітня 2015 рокуСправа № 908/2889/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Карабаня В.Я.,
суддів Ковтонюк Л.В.,
Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі№908/2889/14 господарського суду Запорізької області за позовомПрокурора міста Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі: 1. Енергодарської міської ради, 2. Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області до1. Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед", 3. Державної реєстраційної служби України за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Комунального підприємства "Енергодарське бюро технічної інвентаризації" Енергодарської міської ради, 2. Державної інспекція сільського господарства в Запорізькій областіпровизнання незаконним та скасування розділу ХІ рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради №224 від 15.07.2010 р. в частині надання дозволу на оформлення та реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості; визнання недійсним свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості; зобов'язання знести самовільно збудованої будівлі; скасування запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.11.2014 р. у справі 908/2889/14 відмовлено в задоволенні позову Прокурора міста Енергодара Запорізької області в інтересах держави в особі: Енергодарської міської ради, Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед", Державної реєстраційної служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства "Енергодарське бюро технічної інвентаризації" Енергодарської міської ради, Державної інспекція сільського господарства в Запорізькій області про визнання незаконним та скасування розділу ХІ рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 224 від 15.07.2010 р. в частині надання дозволу на оформлення та реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості; визнання недійсним свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості; зобов'язання знести самовільно збудованої будівлі; скасування запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі 908/2889/14 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим актом господарського суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі №908/2889/14 та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2014 р.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до пп. 1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Заявником у касаційному порядку оскаржується постанова Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі №908/2889/14.
Вказаною постановою господарським судом апеляційної інстанції скасовано рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, тобто задоволено чотири позовні вимоги немайнового характеру, а саме:
- визнано незаконним та скасовано розділу ХІ рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 224 від 15.07.2010 р. в частині надання дозволу на оформлення та реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості;
- визнано недійсним свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості;
- зобов'язано знести самовільно збудованої будівлі;
- скасовано запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.
Згідно п. 2.11 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, враховуючи, що заявником оскаржується постанова, якою задоволено чотири позовні вимоги немайнового характеру, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даної касаційної скарги повинна становити 3 410 грн. 40 коп., тобто по 852 грн. 60 коп. окремо за кожну з немайнових вимог. Проте, скаржником згідно квитанції №ПН14199 від 16.03.2015 р. сплачено лише 2 436 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі №908/2889/14 підлягає поверненню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 110, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. у справі №908/2889/14 повернути скаржнику без розгляду.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Тавр Лимитед" судовий збір у розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп., сплачений за квитанцією №ПН14199 від 16.03.2015 р.
Справу №908/2889/14 повернути до господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Судді А.С. Ємельянов
Л.В. Ковтонюк
The court decision No. 43561801, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine) was adopted on 14.04.2015. The procedural form is Economic, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 908/2889/14. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: