Номер провадження: 22-ц/785/1262/15
Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.
Доповідач Троїцька Л. Л.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Троїцької Л.Л.,
суддів - Фальчук В.П., Таварткіладзе О.М.,
при секретарі - Швець В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 18 липня 2014 року, -
в с т а н о в и л а:
19.03.2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та просило стягнути з нього заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 187,60 грн.
Позов обґрунтований тим, що згідно укладеного договору №б/н від 24.07.2006 року між ЗАТ "Приватбанк" та ОСОБА_3, відповідач отримав кредит у сумі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві про надання йому банківських послуг у виді надання кредиту, шляхом видання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом у розмірі вищезазначеної суми, відповідач підтвердив, що він ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Однак, свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на вищевказану суму.
Посилаючись на викладене, Банк просив задовольнити позов (а.с.2-3).
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 18.07.2014 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 18 750,10 грн. та суму судового збору.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено (а.с.84-85)
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, заперечень на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1-ої інстанції - залишенню без змін.
Судом встановлені і підтверджені матеріалами справи наступні обставини.
Між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем 24.07.2006 року був укладений кредитний договір про надання ОСОБА_3 кредиту в сумі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.8-14).
Даний договір складається з заяви позичальника, яка підписана відповідачем, та Умов і Правил надання банківських послуг.
Підписавши заяву про надання банківських послуг,а саме: надання кредиту на вищезазначену суму у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Приватбанку.
Відповідно до п.п.6.5, 6.6 Умов та Правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язався погашати заборгованість по кредиту по процентах за його користування, а також оплачувати комісії на Умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов`язань за договором, на вимогу кредитора виконати зобов`язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту і Овердрафту) сплатити винагороду Банку.
Порядок погашення заборгованості встановлений у заяві про надання банківських послуг, а саме: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.8).
28.07.2007 року відповідно до п.3.2, п.3.3. Умов та Правил надання банківських послуг Банком було збільшено кредитний ліміт до 10 000,00 грн. Дані обставини підтверджені випискою з особового рахунку відповідача (а.с.2, 11, 40).
Станом на 31.01.2014 року заборгованість по кредитному договору склала 20 187,61 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту - 9 993,69 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 756,41 грн.; штраф на загальну суму - 1437,51 грн. (а.с.4-7).
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд виходив з того, що позичальник взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, в строки та в порядку, що встановлені договором, не виконав, тому на користь Банку з нього підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 993,69 грн. та заборгованість за відсоткам за користування кредитом в розмірі 8 756,41 грн., а всього - 18 750,10 грн.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми штрафу в розмірі 500,00 грн. - фіксована частина та 937,50 грн. - процентна складова, то на думку суду 1-ої інстанції, вони задоволенню не підлягають, оскільки умови договору, зазначені в п.8.6, є нікчемними.
В частині відмови позовних вимог, рішення суду Банком не оскаржується.
Фактично ця частина рішення не оскаржується і ОСОБА_3
При розгляді спору по суті, суд керувався вимогами ст.ст. 526, 549, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України та відповідними пунктами Умов та Правил надання банківських послуг.
Колегія погоджується з висновками суду щодо стягнення з боржника на користь Банку 18750,10 грн. і вважає, що в цій частині рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що саме на отриману платіжну картку відповідача Банк зарахував кредитні кошти, є безпідставні і спростовуються наданими позивачем доказами, яким судом дана належна правова оцінка відповідно до вимог 212 ЦПК України.
Твердження в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем платіжної картки і що він взагалі міг нею розпоряджатися, є також безпідставні по вищевикладеним мотивам.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що відповідач мав дві кредитні картки та зарплатну картку.
Після з'ясування даних обставин, відповідач погодився з тим, що у нього виникла заборгованість за кредитним договором від 24.07.2006 року.
Останнє зняття коштів з банкомату відбулося 27.04.2012 року, а останнє погашення кредиту з зарплатної картки - 17.07.2014 року, проти чого відповідач не заперечував після огляду наданих Банком виписок з розрахункових рахунків (а.с.67,158).
При викладених обставинах, колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду 1-ої інстанції.
За таких підстав,відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 18 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук
О.М.Таварткіладзе
The court decision No. 43136159, Odesa Regional Court of Appeal was adopted on 26.02.2015. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 506/210/14-ц. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: