№ 42925101, 25.02.2015, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 925/11/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", м. Черкаси на рішення від 07.08.2014 господарського суду Черкаської області та постановувід 24.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 925/11/14 господарського суду Черкаської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1", м. Черкасидо1.товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг", м. Черкаси; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "СіДіТі трейд", м. Черкасипро визнання недійсним правочину представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (далі - ТОВ "Сван-1", позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "СіДіТі трейд" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля SKODA OKTAVIA TOUR 1.8I, укладеного 23.11.2010 між позивачем, від імені якого діяв відповідач 2, та відповідачем 1. Позивач посилався на те, що спірний правочин не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки завдав йому збитків у зв'язку з відчуженням майна за штучно заниженою вартістю, а також укладений внаслідок зловмисної домовленості представників його сторін.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.08.2014 у справі № 925/11/14 (суддя Скиба Г.М.) у позові відмовлено повністю. Суд першої інстанції виходив з відсутності порушення прав та інтересів позивача внаслідок укладення спірного правочину, а також недоведеності обставин, вказаних у якості підстав позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.) вказане рішення залишено без змін із тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 208, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 43, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник посилається на неналежну оцінку та дослідження судами обставин справи, зокрема щодо вартості відчужуваного транспортного засобу.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами по справі було досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь відповідача 1 легкового автомобіля SKODA OKTAVIA TOUR 1.8I, сірого кольору, 2006 р.в., державний номерний знак СА0818АН, № двигуна AGU278354, № кузова TMBDL41U86B062504. Вартість реалізації автомобіля погоджена сторонами в розмірі 19 669 грн. Відчуження автомобіля відбулося на підставі довідки-рахунку від 23.11.2010 №435568, виданою комісіонером - ТОВ "СіДіТі Трейд" на підставі укладеного з позивачем договору комісії.

29.11.2010 відповідачем 1 було проведено повний розрахунок за придбаний автомобіль.

За своїм правовим змістом довідка-рахунок є підтвердженням вчинення правочину договору купівлі-продажу та відповідає ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин має мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У даному випадку судами встановлено відповідність спірного правочину загальним вимогам дійсності правочину. Так, сторонами правочину досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, правочин повністю виконаний його сторонами, будь-яких обставин, які б свідчили про наявність порушень чинного законодавства при його укладенні судами не встановлено.

Стосовно посилань позивача на відчуження за спірним правочином майна за заниженою вартістю, то з огляду на приписи ст. ст. 42, 44 Господарського кодексу України щодо принципів підприємницької діяльності сама по собі ця обставина не є підставою для висновку про невідповідність правочину вимогам чинного законодавства.

Також позивачем не доведено у встановленому порядку наявності обставин, які б свідчили про існування зловмисної домовленості представників її сторін у розумінні ст. 232 ЦК України.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення прав позивача внаслідок укладення спірного правочину та, відповідно, необхідності відмови у задоволенні позовних вимог є законними та обгрунтованими.

З огляду на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог заява відповідача 1 про застосування строку позовної давності правомірно не розглянута судом, оскільки за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Доводи касаційної інстанції переважно зводяться до вимог про переоцінку доказів та про дослідження нових доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (ст.ст. 1115 , 1117 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 44 Господарського кодексу України та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 925/11/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич