Court ruling № 42883821, 18.02.2015, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 р.Справа № 820/5048/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Служавого Є.І.

представника відповідача Джиджавадзе Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/5048/14

за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча (далі по тексту позивач, ПП "Дверная Служба") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000122201, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000132204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000152204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 17.06.2013 року №001942220, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС;

- податкове повідомлення-рішення форми "У" від 29.01.2014р. №0000192204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000122201, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000132204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000152204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.06.2013 року №001942220, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «У» від 29.01.2014 року №0000192204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року по справі №5023/9705/11 визнано ПП "Дверная Служба" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника Цимберова Дмитра Ілліча (а.с. 39-42 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 25.04.2013 року №732, 735,734, 735, 736, 738 (а.с. 75-77 том 1), згідно наказу від 25.04.2013 року №683 (а.с. 74 том 1), на виконання постанови слідчого Харківської обласної прокуратури про проведення перевірки від 12.03.2013 року щодо внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012220000000036 від 28.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального Кодексу України (а.с. 73 том 1), відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Дверная Служба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 23.05.2013 року, за результатами якої складено акт №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року (а.с. 78-149 том 1, а.с. 66-128 том 4).

Згідно висновків акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, зокрема, встановлені порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%); пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на прострочену суму заборгованості нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗБД за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року укладеним з «PT Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk» Indonezia (Індонезія).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001922220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 29251461,25 грн., з них 23401169 грн. за основним платежем, 5850292,25 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001942220 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість на загальну суму 728875,00 грн., в тому числі за основним платежем 583100 грн., за штрафними санкціями 145775 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000312230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 23117625 грн., в тому числі за основним платежем 84941,00 грн., за штрафними санкціями 46235,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000322230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів та послуг на загальну суму 741841,00 грн., в тому числі за основним платежем 616465,00 грн., за штрафними санкціями 125376,00 грн. (а.с. 14, 16, 18, 20 том 1).

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Харківській області рішенням від 13.09.2013 року №2014/10/20-40-10-04-17 (а.с. 150-157 том 1) скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.06.2013 року №0001922220 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток (штрафні санкції) у сумі 316249 грн.; від 17.06.2013 року № 0000312230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22642,75 грн. (основний платіж - 11216 грн., штрафні санкції - 11 425,75 грн.); від 17.06.2013 року № 0000322230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 46733,75 грн. (основний платіж - 37387 грн., штрафні санкції - 9 346,75 грн.); від 17.06.2013 року № 0001151720 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18,52 гри. (штрафні санкції); в інших частинах, вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0001942220 залишено без змін, а скарга ліквідатора ПП «Дверная Служба» Цимберова Д.І. від 16.07.2013 року - без задоволення; та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) у сумі 109999 грн., визначені в податкову повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0001922220 та суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 657849,64 грн. (штрафні санкції), визначену у податковому повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0000292230.

Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001942220 за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

На підставі вищезазначеного рішення ГУ Міндоходів у Харківській області відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000192204 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на суму 657849,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн., в тому числі за основним платежем 23511168 грн., за штрафними санкціями 5534043,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000132204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 208534,50 грн., в тому числі за основним платежем 173725 грн., за штрафними санкціями 34809,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000152204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 695107,25 грн., в тому числі за основним платежем 579078 грн., за штрафними санкціями 116029,25 грн. (а.с. 15, 17, 19, 21 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014р. №0000132204, колегія суддів повідомляє наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про порушення позивачем п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт, за ставкою 6 %).

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно з п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивачем були укладені договори транспортно-експедиційного обслуговування з наступними контрагентами: «Alaventa Ltd» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2303-1 від 23.03.2009р. з додатковими угодами, «TSM Transport system management LTD» - договір транспортного експедирування №0106/2010 від 01.06.2010р., «Trans-Pacific international company limited» - договір від 01.06.2010р., «Sea gate LTD S.A.» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-03-2010 від 12.03.2010р. (а.с. 73-86 том 3, а.с. 43-46, 51-58 том 4).

Згідно умов вказаних договорів та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за вищезазначеними договорами (а.с. 47-50, 59-60 том 4, а.с. 5-10 том 5) контрагентами позивача виконані послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом.

Тобто, предметом зазначених договорів було надання послуг з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом, а не надання за плату транспортного засобу чи його частини для перевезення вантажів, що за приписами Цивільного кодексу України є предметом договору фрахтування.

Крім того, з листа ПАТ «Південком банк» від 18.03.2014 року (а.с. 143 том 2) вбачається, що за вищезазначеними договорами транспортно-експедиційного обслуговування позивачем валютні розрахунки були здійснені в повному обсязі і претензій банк, як валютний агент з приводу неповноти чи несвоєчасності розрахунків позивачем, не заявляв. Цей факт також підтверджується відповідачем в акті перевірки, в якому вказано, що розрахунки за вищевказаними контрактами здійснені в повному обсязі.

Відповідачем доказів укладення позивачем договорів фрахту, сума фрахту за якими оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме не внесення ним до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт, за ставкою 6 %), є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акта перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, проте, в рішенні не зазначено порушень, що стали підставою для прийняття цього рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014р. №0000132204 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014р. №0000152204, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що збільшення грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем здійснено за порушення позивачем пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 23.05.2013 року по операціям з постачання послуг нерезидентами «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Trans-Pacific international company limited», «Sea gate LTD S.A.», місцем надання яких є митна територія України.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Отже, виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами відбувається у разі надання таких послуг на митній території України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано за контрактами, укладеними з «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Trans-Pacific international company limited», «Sea gate LTD S.A.» послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом.

Згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування № 12-03-2010 від 12.03.2010 року, укладеного між позивачем та «Sea gate LTD S.A.» клієнт (позивач) доручає, а експедитор («Sea gate LTD S.A.») здійснює експедиювання вантажів клієнта усіма видами транспорту, в тому числі морським, як на території України так і за її межами.

Згідно актів виконаних робіт (послуг) позивачу «Sea gate LTD S.A.» було надано послуги по організації транспортного процесу в м. Харків (Україна).

Згідно договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО /2303-1 від 23.03.2009 р. укладеного з «Alaventa Ltd» клієнт (позивач) доручає, а експедитор («Alaventa Ltd») здійснює експедиювання вантажів клієнта усіма видами транспорту, в тому числі морським, як на території України так і за її межами.

Згідно актів виконаних послуг складених на виконання вказаного договору позивачу «Alaventa Ltd» було надано послуги по лінії Китай-Одеса-Харків.

Згідно договору транспортного експедиювання № 01/06/2010 від 01.06.2010 року укладеного з «TSM Transport system management LTD» експедитор («TSM Transport system management LTD») зобов'язується забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами.

В підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акти здачі-приймання наданих послуг, в яких не зазначено, що надані послуги надані виключно за межами території України.

Отже, імпортування послуг з експедиювання вантажів за вищенаведеними договорами згідно умов договорів та актів виконаних робіт відбувалось на митній території України.

Згідно договору від 01.06.2010 року укладеного з «Trans-Pacific international company limited» перевізник («Trans-Pacific international company limited») надає клієнту (позивач) за його дорученням та за його рахунок послуги з перевезення вантажів.

Згідно актів виконаних робіт до вказаного договору «Trans-Pacific international company limited» було надано послуги з транспортування контейнерів по лінії Китай-порт Одеса (Україна).

Отже, імпортування послуг з транспортування вантажів за контрактом з «Trans-Pacific international company limited» на території України не відбувалось.

Враховуючи, що за операціями з постачання послуг нерезидентами «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Sea gate LTD S.A.» відбувалось на митній території України, то колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014р. №0000152204 в частині нарахування податкових зобов'язань за операціями з «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Sea gate LTD S.A.» є обґрунтованим, а щодо операцій з «Trans-Pacific international company limited» колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014р. №0000192204, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення стали висновки відповідача про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення встановленого строку розрахунку за імпортний товар, за що нарахована пеня, керуючись ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Дверная служба» та іноземною фірмою «PT. Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk", Індонезія, було укладено контракт №U-5609 від 15.01.2009 року з додатковими угодами (а.с. 87-106 том 3).

На виконання умов вказаного контракту за ВМД (а.с. 107-136б том 3) позивачу було поставлено товар - папір торгової марки «ART PAPER» крейдований з обох сторін у аркушах, папір офсетний, торгівельної марки «SINAR ROYAL», папір у аркушах торговельної марки «А ОNЕ», офсетні алюмінієві пластини.

Розрахунки за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року були здійснені у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Доказів того, що банк як валютний агент заявляв про будь-які порушення ПП «Дверная служба» в сфері розрахунків щодо повноти та термінів розрахунків, до суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не наведено відповідного розрахунку (із зазначенням кількості днів) з якого вбачається таке порушення, також такого розрахунку та документів в підтвердження цього не надано до судового розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що нарахування позивачу пені за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є необґрунтованим та безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014р. №0000192204 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн., в тому числі за основним платежем 23511168 грн., за штрафними санкціями 5534043,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали, зокрема, встановлені в ході перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вексельного законодавства, а саме здійснення ПП "Дверная Служба" за перевіряємий період господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", по яким взаєморозрахунки відбувались за простими векселями, передача яких в ході перевірки підтверджена не була, а тому, на думку відповідача, зазначені господарські операції мали безоплатний характер, що призвело до заниження позивачем суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Зі змісту акту перевірки позивача та матеріалів справи вбачається, що ПП "Дверная Служба" (замовник) мало господарські взаємовідносини з контрагентами (виконавцями) - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", що підтверджується відповідними договорами про надання консультаційних послуг та послуг завантаження та розвантаження, маркетингових досліджень (а.с. 200-220 том 1, а.с. 13-15, 75-77, 110-112 том 2, а.с. 14-17б, 18-20, 29-35 том 3).

В підтвердження оплати послуг за договорами з вказаними контрагентами позивач посилається на наявність простих векселів, які було передано ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон".

Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем документально не підтверджено оплату послуг, отриманих від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", виходячи з наступного.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України пінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Як встановлено статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Женевською Конвенцією запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р. (далі-Уніфікований закон), до якої Україна приєдналася згідно із Законом від 06.07.1999 року.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі наведено перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя, а саме простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно з ч.1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до ст. 13 Уніфікованого закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Індосамемнт-передавальний напис на цінному папері, в тому числі на векселі, чеку. Засвідчує передачу прав, що витікають із цінного паперу від однієї особи до нового власника.

Як правило, індосамент проставляється на звороті документу або на додатковому аркуші - алонжі. Містить підпис особи, котра здійснює індосамент - індосанта, разом з супроводжувальним написом (або без нього).

Відповідно до ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Як вбачається з векселів, що містяться у матеріалах справи, вони не містять індосаменту, тобто передавального напису на векселі, що засвідчує передачу прав, що витікають із цінного паперу від однієї особи до нового власника.

Отже, векселі, видані позивачем в підтвердження оплати послуг наданих ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", щомістяться в матеріалах справи, не містять обов'язкових реквізитів для простого векселя, а тому в силу ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України вони не є цінним папером.

Таким чином, позивачем не підтверджено оплату наданих від контрагентів ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон" послуг.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції ухвалами витребовувалися документи фінансово-господарської діяльності позивача як у відповідача так і у прокуратури Харківської області з огляду на наявність кримінального провадження № 42012220000000036. На виконання ухвал суду першої інстанції ГУ Міндоходів у Харківській області повідомило про повернення всіх первинних, бухгалтерських, податкових документів ПП «Дверная Служба» позивачу.

Між тим, позивачем не надано до матеріалів справи належно оформлених векселів в підтвердження оплати спірних послуг.

Крім того, податковий орган в акті перевірки посилається на той факт, що при обшуку підприємства позивача у нього знаходилися оригінали оспорювани векселів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Отже, видані за господарськими операціями векселі повинні знаходитись не у позивача, а у постачальників послуг.

Посилання позивача на те, що вилучені під час обшуку прості векселі були передані ОСОБА_5-директору ТОВ «Торнадо», та знаходилися у приміщенні за адресою м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18 літ «В», яке позивачем орендувалося у ТОВ «Торнадо», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, згідно протоколу обшуку на який посилається позивач обшук позивача був проведений в приміщенні за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13-б. яке позивачем орендувалося за договором оренди з ПП «Юнісофт».

Згідно висновків акту перевірки позивача (а.с. 82-85 том 4), послуги за спірними правочинами є безоплатно отриманими та вартість цих послуг повинна включатися позивачем до інших доходів звітного періоду, але в порушенням п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України позивачем вартість безоплатно отриманих послуг до складу доходів не була включена та є товарною заборгованістю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи

Враховуючи відсутність доказів щодо оплати позивачем послуг отриманих від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення позивачем пп. 135.5.4. п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України та заниження інших доходів.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про порушення ПП «Дверная служба» п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Також, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат сум понесених з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", по яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів або податкова звітність визнана неподатковою.

Стосовно віднесення позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат сум понесених з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", із змісту якої право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно пп. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Сат Імпекс" (виконавець) було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №2010/1 від 01.11.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.11.2010 року, договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.10.2010 року, договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 03.09.2010 року (а.с. 13-15, 75-77, 110-112 том 2, а.с. 144 том 4, а.с. 3-4 том 5).

В підтвердження фактичного виконання сторонами договору про надання послуг завантаження та розвантаження №2010/1 від 01.11.2010 року позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт.

Між тим, акти виконаних робіт (послуг) не містять відомостей щодо пунктів завантажувальних та розвантажувальних робіт, виду товару (вантажу) який було завантажено та розвантажено за цим договором, виду транспорту з якого та на який відбувалися завантажувальні та розвантажувальні роботи періоду часу та осіб, які саме такі послуги надавали.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором містять лише назву послуги, проте не розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Наявність в матеріалах справи договорів поставки з контрагентами - ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт» та видаткових накладних, зі змісту яких вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок поставити та передати у власність покупцям товар, визначений умовами цих договорів, шляхом самостійного вивозу товару покупцем зі складу постачальника або за домовленістю сторін товар поставляється постачальником на адресу покупців (а.с. 13-42 том 4) не є належним доказом в підтвердження фактичного надання позивачу спірних послуг, оскільки акти виконаних послуг не містять відомостей щодо виконання зобов"язань з поставки товарів за договорами ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт».

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем акти підтверджують фактичне надання навантажувально-розвантажувальних робіт за вказаним вище договором, а тому колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть бути підставою для формування витрат за спірними господарськими операціями.

В підтвердження фактичного виконання сторонами договору №01/10-1К від 01.10.2010 року про надання консультаційних послуг позивачем надано акти виконаних робіт, звіт виконавця ТОВ "Сат Імпекс" до цього договору з переліком потенційних постачальників (з найменуванням продукції) (а.с. 154-155 том 4).

При цьому, колегія суддів зазначає, що на виконання спірного договору було складено декілька актів виконаних робіт, між тим звіт про надання консультаційних послуг лише один.

За умовами договору про надання консультаційних послуг виконавець надає замовнику інформацію, яка повинна обов"язково містити рекомендації щодо удосконалення та організації своєї діяльності (а.с. 149 т. 4), між тим доказів надання такої інформації позивачем не надано.

Крім того, акти виконаних робіт (послуг) не містять відомостей щодо виду та змісту консультаційних послуг, тобто не розкривають сутності наданих консультаційних послуг.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором містять лише назву послуги, проте не розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем акти підтверджують фактичне надання консультаційних послуг за вказаним вище договором, а тому колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть бути підставою для формування витрат за спірними господарськими операціями.

В підтвердження фактичного виконання сторонами договору №03/09-1м від 03.09.2010 року про надання послуг маркетингових досліджень позивачем надано акти виконаних робіт за цим договором, маркетингове дослідження на тему: «Аналіз світового ринку книжкової галузі, тенденції та прогнози шляхів розвитку»; маркетингове дослідження ринку котеджних містечків під Харковом, створення котеджного містечка; маркетингове дослідження, складання бізнес-плану щодо створення логістичного центру в м. Харків (а.с. 156-244 том 4), які були передані замовником виконавцю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на виконання спірного договору було складено сім актів виконаних робіт, між тим позивачем не наведено до якого з актів виконаних робіт надано вищенаведені маркетингові дослідження, що були предметом договору.

Акти виконаних робіт (послуг) не містять відомостей щодо виду та змісту маркетингових досліджень виконаних за кожним актом, тобто не розкривають сутності наданих за спірним договором послуг.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором містять лише назву послуги, проте не розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем акти підтверджують фактичне надання маркетингових досліджень за вказаним вище договором, а тому колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть бути підставою для формування витрат за спірними господарськими операціями.

Також, між позивачем та ТОВ "Світ Кассандри-350" було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №1110 від 15.11.2010 року з додатковою угодою №1 від 15.11.2010 року та додатковою угодою №2 від 31.12.2010 року, якими визначено ціну послуг та перелік предметів по договору (а.с. 200-220 том 1).

В підтвердження фактичного виконання сторонами договору про надання послуг завантаження та розвантаження №1110 від 15.11.2010 року позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт.

Між тим, акти виконаних робіт (послуг) не містять відомостей щодо пунктів завантажувальних та розвантажувальних робіт, виду товару (вантажу) який було завантажено та розвантажено за цим договором, виду транспорту з якого та на який відбувалися завантажувальні та розвантажувальні роботи періоду часу та осіб, які саме такі послуги надавали.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) за спірним договором містять лише назву послуги, проте не розкривають зміст та обсяг господарської операції.

Наявність в матеріалах справи договорів поставки з контрагентами - ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт» та видаткових накладних, зі змісту яких вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок поставити та передати у власність покупцям товар, визначений умовами цих договорів, шляхом самостійного вивозу товару покупцем зі складу постачальника або за домовленістю сторін товар поставляється постачальником на адресу покупців (а.с. 13-42 том 4) не є належним доказом в підтвердження фактичного надання позивачу спірних послуг, оскільки акти виконаних послуг не містять відомостей щодо виконання зобов"язань з поставки товарів за договорами з ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт».

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем акти підтверджують фактичне надання навантажувально-розвантажувальних робіт за вказаним вище договором, а тому колегія суддів зазначає, що надані позивачем акти виконаних робіт (наданих послуг) не можуть бути підставою для формування витрат за спірними господарськими операціями.

Також, між позивачем (довіритель) та ТОВ "Спарта 10" (повірений) було укладено договір доручення №01/11/10 від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок довірителя певні дії, а саме: збір інформації, встановлення ділових контактів з іноземними підприємствами, з метою подальшого придбання та продажу товарів довірителем (а.с. 6-7 том 4).

Між сторонами також було укладено протокол узгодження вартості наданих послуг за вищезазначеним договором від 01.11.2010 року (а.с. 143 том 4).

ТОВ "Спарта 10" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено відповідні акти виконаних послуг за грудень 2010 року (а.с. 8-12 том 4).

Відповідно до умов зазначених актів повіреним знайдено потенційних партнерів у сфері ЗЕД - Xiamen Glory Brigt star Electronic Co, Ltd, ЗАО «Олексінська паперово-картонна фабрика», Midway International LLC, Max India Limited (Maxmet Division), Futon paper Pulp inc, та надано довірителю відповідну інформацію про цих партнерів.

Як встановлено вище, розрахунки за отримані послуги позивачем проведено за вексельним обігом (а.с. 170 том 3).

Таким чином, позивачем правомірно віднесено за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат суми понесені з придбання послуг від ТОВ "Спарта 10".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що податковим органом правомірно було здійснено збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за господарськими операціями позивача з ТОВ «Сат Імпекс», ПП «Світ касандри» та ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон" за податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2014 року №0000122201, а тому таке податкове повідомлення-рішення в зазначеній частині є обґрунтованим, в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001942220 від 17.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сат Імпекс", господарська діяльність якого має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

До 01.01.2011 року порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Сат Імпекс" було укладено договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року та договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року (а.с. 75-77, 110-112 том 2).

Між тим, позивачем, як зазначалося вище, не доведено реальність виконання вказаних договорів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом не були направлені на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ по спірним господарським операціям.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковими повідомленнями - рішеннями № 0001942220 від 17.06.2013 року, є обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 24.10.2014 року державним реєстратором внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ПП «Дверная служба». Підставою для внесення такого запису було рішення Господарського суду від 14.10.2014 року про припинення юридичної особи ПП «Дверная служба» у зв'язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до ч.1 ст. 203 КАС постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи припинення юридичної особи ПП «Дверная служба» колегія суддів відповідно до приписів ст. 157 КАС України приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року по справі № 820/5048/14 скасувати.

Прийняти ухвалу, якою провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора Цимберова Дмитра Ілліча до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2015 р.