Court ruling № 42864509, 23.02.2015, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

23.02.2015

Справа № 910/2661/15-г

Суддя Селівон А.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Десна" (вул. Кибальчича, 11а, м. Київ, 02139)

до Державної реєстраційної служби України (вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02660)

про визнання права власності та зобов"язання видати свідоцтво

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок "Десна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України, в якому позивач просить суд визнати за ТОВ "Ринок "Десна" право приватної власності на новозбудований об"єкт нерухомого майна та зобов’язати Державну реєстраційну службу України видати ТОВ "Ринок "Десна" свідоцтво про право приватної власності на вказаний об’єкт нерухомого майна.

Судом встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх прав шляхом відмови в Державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, розташоване в м. Київ по вул. Кибальчича, 11, та видачі відповідного свідоцтва про реєстрацію права власності.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз’яснено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.3.1 Постанови).

При цьому статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Тобто, у відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як встановлено судом, позивач в поданій позовній заяві № 8 від 04.02.15 р. просить суд визнати за ним право приватної власності на спірний об’єкт нерухомості та зобов’язати Державну реєстраційну службу України видати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

Поряд із цим, офіційне визнання і підтвердження фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в чому і полягає зміст державної реєстрації речових прав на нерухоме майно) є виключною функцією держави, яка набуває і здійснює свої права та обов’язки виключно через орган державної влади, яким в даному випадку і є Державна реєстраційна служба України (відповідач у справі), з огляду на що відносини щодо здійснення державної реєстрації права власності та їх документального оформлення є публічно-правовими, а відтак заявлені в даному позові вимоги позивача до Державної реєстраційної служби не можуть розглядатись в порядку господарського судочинства.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. При цьому, під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дана позовна заява має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, і не підлягає розгляду в господарському суді, отже у її прийнятті слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі.

З огляду на відмову в прийнятті позовної заяви судовий збір у сумі 73080,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 66 від 29.01.15 р., підлягає поверненню.

Керуючись Законом України "Про судовий збір", п.1 ч.1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В прийнятті позовної заяви відмовити.

Позовні матеріали повернути позивачу.

Повернути позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок "Десна" (вул. Кибальчича, 11а, м. Київ, 02139, код 24377301) судовий збір у сумі сумі 73080,00 грн., перерахований позивачем платіжним дорученням № 66 від 29.01.15 р., відповідно до п.3. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р.

Додаток: на 70 аркушах.

Дана ухвала набирає законної сили з 23 лютого 2015 р. року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя А.М.Селівон