Court ruling № 42845035, 18.02.2015, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 876/15002/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Кухтея Р.В., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2012 року державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у Іршавському р-ні) № 0005841750 від 20.06.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) на 102660,53 грн., з яких 92428,26 грн. за основним платежем та 10232,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі № 2а-5970/12/1370 позов було задоволдено.

У поданій апеляційній скарзі ДПІ у Іршавському р-ні просила зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ДТГО «Львівська залізниця». Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що під час проведеної позапланової виїзної перевірки (акт від 31.05.2012 року № 776/17-319/25449676 було виявлено порушення вимог ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) по відокремленому підрозділу позивача Ужгородська дирекція залізничних перевезень(далі - ВП УДЗП), де виявлено кредиторську заборгованість з ПДФО по відокремленому підрозділу Іршавського району Закарпатської області на загальну суму 92428,26 грн. за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005841750 від 20.06.2012 року.

ВП УДЗП у порушення вимог пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України перераховувало ПДФО за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, а не за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до його складу.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ДТГО «Львівська залізниця», суд першої інстанції виходив із того, що ВП УДЗП взято на податковій облік 02.11.2000 року у ДПІ у м. Ужгороді. ДПІ у м. Ужгороді було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВП УДЗП з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2012 року № 776/17-319/10/25449675.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Іршавському р-ні було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.06.2012 № 0005841750.

Висновок податкового органу про те, що у порушення пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України ВП УДЗП перераховував ПДФО за місцезнаходженням адміністративно-господарського управління та бухгалтерії до бюджету м. Ужгород, а не за місцем знаходження структурних підрозділів, які входять до його складу, є безпідставним, оскільки ґрунтується на помилковому прирівнюванні станції Іршава до відокремлених підрозділів позивача.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до п.63.2. ст.63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 15.1. статті 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За правилами ст. 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Згідно з пп. 14.1.180 ст. 14 ПК України податковим агентом щодо ПДФО є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цьогоКодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст. 168 ПК України.

Відповідно до пп. 168.4.3 ПК України суми ПДФО, що нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ВП УДЗП взято на податковій облік в органах державної податкової служби 02.11.2000р. за № 281-1/668. На момент проведення перевірки він перебував на обліку в ДПІ у м. Ужгороді.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копіє Положення про відокремлений підрозділ Ужгородська дирекція залізничних перевезень, затвердженого наказом державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 05.11.2009 року № 689/Н, ВП УДЗП входить до складу ДТГО «Львівська залізниця» без права юридичної особи та зобов'язаний забезпечувати своєчасну сплату податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з чинним законодавством.

У ході проведеної ДПІ у м. Ужгороді документальної позапланової виїзної перевірки (акт від 31.05.2012 року № 776/17-319/10/25449675) було встановлено, що ВП УДЗП перераховував ПДФО за своїм місцезнаходженням: Закарпатська область м. Ужгород вул. Тихого, 8.

При цьому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом було помилково прирівняно структурний підрозділ станцію Іршава до відокремлених підрозділів, оскільки такий не має затвердженого ДТГО «Львівська залізниця» відповідного положення та не взятий на облік у податковому органі в установленому законодавством порядку.

Відтак слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що ВП УДЗП у розумінні приписів ПК України наділений статусом податкового агента і повністю виконав свої обов'язки в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) ПДФО до бюджету, сплативши (перерахувавши) суми податку до бюджету м. Ужгорода, що підтверджено реєстром платіжних доручень за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року та відповідними платіжними дорученнями ВП УДЗП про перерахування та сплату ПДФО у 2012 році.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року у справі № 2а-5970/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.В.Кухтей

Л.П.Іщук