Court ruling № 42834832, 17.02.2015, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим.провадження: № 1-в/644/867/14 Головуючий 1 інстанції:

Провадження:№ 11кп/790/1334/14 Глібко О.В.

Категорія: амністія Доповідач: Люшня А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова матеріали справи за апеляцією потерпілої ОСОБА_3 на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою задоволено заяву засудженого ОСОБА_2 і в порядку, передбаченому ст.411 КПК України 1960 року (далі КПК), знято з належного йому нерухомого майна арешт, який було накладено постановою слідчого СВ ХМУ ГУ УМВС України в Харківській області від 04 січня 2010 року на досудовому слідстві за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.289 КК України, з метою забезпечення цивільного позову потерпілої.

Суд мотивував своє рішення тим, що вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 січня 2011 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.289 КК України, було скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2012 року і останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році», а кримінальну справу закрито у порядку, передбаченому п.4 ч.1 ст.6 КПК України.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 ставить питання про скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на те, що засуджений до теперішнього часу спричинену їй злочином матеріальну і моральну шкоду за поданим нею у кримінальній справі цивільним позовом не відшкодував і після зняття арешту з майна хоче від нього позбутися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала доводи апеляції, засудженого про законність та обґрунтованість постанови, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Згідно положень ч.1 ст.409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.

За змістом ч.1 ст.409 КПК України, до вищеперелічених питань, які повинні бути вирішенні судом, у тому числі при звільненні особи від кримінальної відповідальності, також відноситься питання про скасування арешту на вклади, цінності та інше майно цієї особи, накладеного у порядку, передбаченому ст.126 КПК України, для забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна.

Як слідує із матеріалів справи, при скасуванні вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 січня 2011 року щодо ОСОБА_2 зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» і закритті кримінальної справи, питання про скасування заходів забезпечення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 судом вирішено не було.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано розглянув це питання в порядку, передбаченому ст.411 КПК України, і прийняв рішення, яке відповідає вимогам ч.1 ст.409 КПК України та роз'ясненням, що містяться у п.20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12.

До того ж, матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення поданої у порядку цивільного судочинства позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вищевказаним злочином, ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2014 року на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, було накладено арешт (т.2 а.с.247-252).

З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляції потерпілої ОСОБА_3 та скасування постанови суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2, накладеного постановою слідчого СВ ХМУ ГУ УМВС України в Харківській області від 04 січня 2010 року по кримінальній справі щодо ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_3 - без задоволення.

Головуючий:

Судді: