Court ruling № 42797925, 19.02.2015, Poltava Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/186/14-ц Номер провадження 22-ц/786/287/15Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.,

суддів: Омельченко Л.М., Буленка О.О.,

при секретарі: Коваль А.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»

на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про встановлення, що кредитний договір є нікчемним,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що в приміщенні автосалону ТОВ «Полтава-Автосвіт», в м. Полтаві, 01 вересня 2011 року ним був підписаний кредитний договір № 910.10252 та договір застави транспортного засобу № 910.10252 в двох примірниках кожен. Вказані договори він залишив регіональному менеджеру Фесенку М.В. для підпису уповноваженими особами банку. 20.12.2011 року ОСОБА_2 отримав від відповідача поштою кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року та договір застави транспортного засобу № 910.10252 від 01.09.2011 року. Після огляду отриманих документів зв'язував, що дані договори підписані не ним, а підписи від його імені зроблені схожим почерком. Звернення до головного офісу та до відділення в м. Полтаві ПАТ «Ідея Банк» з метою отримання оригіналів договорів підписаних саме ОСОБА_2, а не третьою особою залишились без належного реагування, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

17 листопада 2014 року позивач надав суду заяву, в якій уточнив свої позовні вимоги та просив встановити, що кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року є нікчемним.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2014 року позовні вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про встановлення, що кредитний договір є нікчемний - задоволено.

Встановлено, що кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року, укладений від імені ОСОБА_2 з Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» - є нікчемним.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, яка складаються з витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5 032 грн. 00 коп..

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ПАТ «Ідея Банк», який в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в 2011 році ОСОБА_2 вирішив придбати транспортний засіб «Ford Fiesta» в ТОВ «Полтава - Автосвіт».

22 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та представником ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» Фесенком М.В. було досягнуто усної домовленості, щодо укладення відповідної угоди на підставі якої банк допоможе ОСОБА_2 придбати даний автомобіль у товаристві з обмеженою відповідальністю «Полтава-Автосвіт».

В приміщенні автосалону ТОВ «Полтава-Автосвіт», в м. Полтаві, 01 вересня 2011 року ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір та договір застави транспортного засобу в двох примірниках кожен. Вказані договори він залишив регіональному менеджеру ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» Фесенку М.В. для підпису уповноваженими особами банку.

20.12.2011 року ОСОБА_2 отримав від відповідача поштою кредитний договір № 910.10252 від 01.09.2011 року та договір застави транспортного засобу № 910.10252 від 01.09.2011 року, укладені від імені ОСОБА_2 з Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк». Після огляду отриманих документів зв'язував, що дані договори підписані не ним, а підписи від його імені зроблені схожим почерком.

З метою отримання оригіналів договорів підписаних саме ОСОБА_2, а не іншою особою позивач звернувся з письмовою заявою до ПАТ «Ідея Банк», яка залишилась без відповіді.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 8188 від 10.09.2014 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в примірнику № 1 кредитного договору № 910.10252 від 01 вересня 2011 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_2, в графі «Підпис Сторін:», в рядку Позичальник ОСОБА_2:» - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в примірнику № 2 кредитного договору № 910.10252 віл 01 вересня 2011 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_2, в графі «Підпис Сторін:», в рядку Позичальник ОСОБА_2:» - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

В силу ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що передбачено ч. 1 ст. 58 ЦПК України.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), що встановлено ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Згідно п. 4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами укладався кредитний договір, окрім того, при укладенні оскаржуваного договору сторонами не було дотримано його обов'язкової письмової форми, тобто примірник договору наданий банком не відповідачє тому, що підписувався ОСОБА_2, що підтверджено відповідним висновком експертизи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та встановлення, що кредитний договір є нікчемним.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ «Ідея Банк» про наявність інших доказів для відмови ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог, оскільки договір застави транспортного засобу, договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, заява на приєднання до договору добровільного страхування життя, які також підписувалися позивачем, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, оскільки дані договори ним не оскаржувалися, питання про дотримання належної письмової форми щодо них не ставилось та під час судвого розгляду не досліджувалось.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк»- відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 17 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді: Л.М. Омельченко

О.О. Буленко