№ 4265183, 23.07.2009, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2009 р.

№ 7/13/09

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. –головуючого,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргу

ТОВ "Плодоовочі"

на постанову

від 24.04.2009

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Запорізької області № 7/13/09

за позовом

Управління комунальної власності Запорізької міської ради

до

ТОВ "Плодоовочі"

про

стягнення 5124,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.02.2009 у справі № 7/13/09 (суддя Кутіщева Н.С.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.2009 задоволені позовні вимоги Управління комунальної власності Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочі" про стягнення 5124,87 грн. основного боргу за договором оренди № 382 від 27.06.1996.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовочі" з рішенням та постановою у справі не згодне, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на незастосування судами попередніх інстанцій норм ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки судами не враховано, що орендоване приміщення не могло бути використано орендарем у зв’язку з неможливістю доступу до нього внаслідок дій орендарів сусідніх приміщень та земельних ділянок чи бездіяльності орендодавця, тобто, з незалежних від відповідача і відомих позивачеві обставин, за які орендар не відповідає, отже, він має право на звільнення від орендної плати за заявлений в позові період.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались, втім, розгляд касаційної скарги здійснюється за їх відсутності, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2009 участь сторін не визнавалась обов’язковою і сторони були попереджені, що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

27.06.1996 між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (орендодавець) та ТОВ "Плодоовочі" (орендар) укладено договір оренди №382, за умовами якого та додаткових угод до нього орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю загальною площею 558,8кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 29.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі від 27.06.1996.

Відповідно до п. 3.3 додаткової угоди від 01.02.2006 до договору орендна плата перераховується відповідачем в місцевий бюджет Орджонікідзевського району на розрахунковий рахунок 33217850500007 в УДК у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 26014130, код платежу 22080400 щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно п. 3.7 договору у випадках закінчення дії договору оренди або його дострокового припинення орендна плата перераховується орендарем по добу фактичної здачі будівлі (споруди) по акту прийому-передачі.

За пропозицією відповідача (лист № 05/30-01 від 30.05.2007), погодженою з позивачем (лист № 1291 від 08.06.2007), сторони уклали додаткову угоду від 14.06.2007 про дострокове розірвання договору.

Факт повернення відповідачем орендованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 14.06.2007.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобов’язання по внесенню орендної плати виконав частково, заборгувавши за період з 01.07.2006 по 14.06.2007 суму 5124,87 грн., в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог, при цьому, керувались нормами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", умовами пунктів 3.7, 5.2 договору оренди, за приписами яких орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати оренду плату за користування майном, незалежно від наслідків господарської діяльності, а в разі дострокового розірвання договору орендна плата сплачується по день фактичної здачі будівлі (споруди) по акту прийому-передачі.

Заперечення відповідача проти позову, аналогічні доводам касаційної скарги, зводяться до намагання довести неможливість користування орендованим майном через обставини, за які він не відповідає, що за приписами ч. 2 ст. 286 Господарського кодексу України, ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для зменшення орендної плати та звільнення від неї.

Зазначені заперечення відхилені судом апеляційної інстанції як недоведені, з чим слід погодитись, адже, відповідач протягом дії договору оренди не вимагав у встановленому порядку ні зменшення орендної плати, ані звільнення від неї, а з пропозицією достроково розірвати договір через неможливість користування майном звернувся до орендодавця лише 30.05.2007.

Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду господарським судом Запорізької області та Запорізьким апеляційним господарським судом справи №8/84 відповідач також не спромігся довести свої позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні орендованим приміщенням.

Всі інші доводи скаржника також зводяться до переоцінки встановлених місцевим та апеляційним судами обставин, що згідно зі ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції про підставність і ґрунтовність позовних вимог відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а, отже, підстав для зміни чи скасування оскаржених судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.04.2009 у справі господарського суду Запорізької області № 7/13/09 залишити без змін.

Касаційну скаргу ТОВ "Плодоовочі" залишити без задоволення.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І.Глос