Court ruling № 42414166, 20.01.2015, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №622/256/14-к Головуючий 1 інстанції: Шабас О.С.

Провадження №11кп/790/1765/14 Доповідач: Григоров П.О.

Категорія: ч.1 ст.122 КК України

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого - судді Григорова П.О.,

суддів - Курило О.М.,Плетньова В.В.,

при секретарі - Шматок Т.О.,

за участю:

прокурора - Золочевського С.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2014 р., -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Гуєво Суджанського району Курської області РФ, громадянка України, з вищою освітою, не працююча, раніше не судима, не заміжня, пенсіонерка, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, засуджена за ч.1 ст.122 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.

На ОСОБА_1 покладено обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково, присуджено стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1323грн.40 коп. матеріальної шкоди та компенсацію за спричинену кримінальним правопорушенням моральну шкоду в сумі 3000 гривень.

Як встановив суд, 13 липня 2013 р. ОСОБА_1 разом з іншою особою знаходились біля її дачного домоволодіння в с. Сот.Козачок Золочівського району Харківської області.

Під час сварки, яка виникла через звинувачення ОСОБА_3 у викраденні овочів з городу дачного домоволодіння ОСОБА_1, інша особа підійшла до ОСОБА_3 та умисно нанесла останньому удар кулаком від чого він втратив рівновагу та впав на землю.

Після цього, ОСОБА_1 за допомогою штикової лопати, навмисно, зі значною силою стала наносити ОСОБА_3 удари по тулубу та кінцівкам, заподіявши потерпілому закритий косо-поперечний перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки, 5 рубців на задній поверхні правої та лівої гомілок, на лівій сідниці та в лівій підколінній ямці, які утворилися на місці загоєння ран типу «різаних», що відносяться до легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачена піддає сумніву достовірність слідчого експерименту від 16 серпня 2014 р. за участю потерпілого ОСОБА_3 оскільки вона не брала участь у ньому, а сам слідчий експеримент проводився не за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт вважає, що показання свідка ОСОБА_4, яка дізналась про обставини правопорушення спочатку від свого чоловіка ОСОБА_5, а вже потім, від самого потерпілого, на підставі ч.6 ст.97 КПК України, як показання з чужих слів, не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин кримінального правопорушення, оскільки ці показання не підтверджуються іншими доказами.

Судом не перевірені у повному обсязі показання потерпілого, які містять протиріччя, зокрема його твердження про втрату свідомості 13 липня 2013 року, не встановлено на протязі якого часу після 14 липня 2014 р. ОСОБА_3 перебував на лікуванні у Золочівській центральній районній лікарні, судово-медичний експерт свій висновок про ступінь тілесних ушкоджень потерпілого зробив без дослідження його історії хвороби та за відсутності в матеріалах кримінального провадження довідки лікаря-рентгенолога від 11 вересня 2013 р.

Обвинувачена просить в ході апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення апелянта і її захисника, як1 обґрунтували доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора про правильність вироку, допитавши за клопотанням апелянта судово-медичного експерта, перевіривши наведені доводи і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні однозначно стверджував, що 13 липня 2013 року за встановлених органом досудового слідств і судом обставин, ОСОБА_1 побила його штиковою лопатою, цими діями йому були спричинені тілесні ушкодження кінцівок та тулубу, внаслідок чого він тривалий час перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні Золочівської центральної районної лікарні Харківської області.

Про обставини побиття, він 13 липня розповів своїм знайомим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а 14 липня 2013 року - своїй дружині - ОСОБА_6, яка приїхала в їх дачний будиночок в с. Сот.Козачок Золочівського району Харківської області.

Обставини побиття, як їх встановив районний суд, потерпілий ОСОБА_3 підтвердив при відтворенні обставин цієї події.

Наведені потерпілим обставини скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення районному суду підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6

Згідно висновків проведених по кримінальному провадженню судово-медичних експертиз, наявні у потерпілого тілесні ушкодження могли бути спричинені при обставинах, вказаних ним під час відтворення подіїї кримінального правопорушення, зокрема у потерпілого встановлено закритий косо-поперечний перелом нижньої третини лівої ліктьової кістки, 5 рубців на задній поверхні правої та лівої гомілок, на лівій сідниці та в лівій підколінній ямці, які утворилися на місці загоєння ран типу «різаних», що відносяться до легких та середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитана колегією суддів судово-медичний експерт ОСОБА_7, підтвердила обгрунтованість висновків, проведеної експертизи, оскільки вона досліджувала наявні рентгенівські знімки тілесних ушкоджень потерпілого, консультувалася з лікарем рентгенологом, провадила особисто огляд потерпілого, її висновки узгоджуються зі змістом, вивченої нею медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3

Час проведеного ОСОБА_3 стаціонарного лікування в Золочівській ЦРЛ, з 14 липня 2013 року по 29 липня 2014 дійсно становить 15 днів, про що свідчать наявні в медичній картці записи, однак цей критерій не має відношення до встановлення ступеню тяжкості тілесного ушкодження спричиненого потерпілому, оскільки, за поясненнями судово-медичного експерта, такий висновок здійснений на підставі саме наявного перелому нижньої третини лівої ліктьової кістки, а не часу його лікування.

Колегія суддів вважає, що вказана методика проведення судово - медичної експертизи узгоджується з вимогами Міністерства охорони здоров'я України і зокрема наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз» № 53\5 від 8 жовтня 1998 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованим довод апеляційної скарги обвинуваченої про неналежне встановлення часу лікування потерпілого, а відповідно і неправильну кваліфікацію її дій.

Аналіз наведених в вироку районного суду доказів, свідчить про відсутність підстав для визнання недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженню і зокрема з послідовними показаннями потерпілого, з висновками судово- медичної експертизи, з поясненнями потерпілого, які ним надані при відтворенні обставин цієї події.

Відтворенні обставин події кримінального правопорушення при проведенні слідчого експерименту за участю потерпілого узгоджується з вимогами ст. 240 КПК України, якою передбачено право, а не обов'язок слідчого залучати до участі в такій процесуальній дії того чи іншого учасника кримінального провадження.

Зі змісту кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_1 категорично спростовувала свою причетність до побиття потерпілого 13 липня 2013 року, тому колегія суддів вважає, що процесуальні дії слідчого узгоджувалися як з вимогами КПК України, так і з обраною ним тактикою проведення досудового слідства, що не є порушенням КПК України і відповідно підставою для скасування вироку.

Також не може бути підставою для скасування вироку проведення відтворення обставин події кримінального правопорушення не біля дачних домоволодінь потерпілого і обвинуваченої, а в іншому місці, оскільки при проведенні цієї слідчої дії встановлювався і перевірявся механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а не будь-яка інша обставина, що вимагала б необхідність виконання цих дій саме на місці скоєння кримінального правопорушення.

Зміст пояснень потерпілого районному суду свідчить, що він дійсно, саме після нанесення йому удару в обличчя іншою особою, на короткий час втратив свідомість, тоді як під час побиття його обвинуваченою він свідомості не втрачав, а навпаки, намагаючись уникнути ударів лопатою перекочувався на землі.

Аналізуючи сукупність наведених доказів колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги потерпілої про непослідовність показань потерпілого надуманими, а висновок суду про кваліфікацію скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України - правильним.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких підстав для скасування, або зміни вироку районного суду, а відповідно і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з часу її винесення.

Головуючий

Судді