Decision № 4221813, 16.07.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2009 р. Справа № 15/285/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ржепецький В.О.,

при секретарі Сербіні К.Л.,

Від позивача: Гарасюта І.О., довіреність від 01.06.2009р.

Від відповідача: Репченко Д.В., довіреність № 958 від 24.04.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 15/285/09

За позовом: Приватне підприємство “Інвестстрой Плюс”, 54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 116-а, код ЄДРПОУ 33367984;

До відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Кредитпромбанк”, м. Київ, бул. Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051;

про: розірвання договору іпотеки.

Про час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ГПК України порядку. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач позов не визнав.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд–

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Інвестстрой Плюс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкрите акціонерне товариство “Кредитпромбанк” про розірвання договору іпотеки.

Позов обґрунтовано наступним.

30.05.2008 року між Приватним підприємством "Інвестстрой Плюс" (далі -Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - Відповідач) було укладено іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Пехлак О.В.

Предметом іпотеки за даним договором було нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 8, яке належало Позивачу на праві приватної власності.

Право приватної власності на дану нежитлову будівлю було набуто Позивачем згідно заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2007 року яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно в Миколаївському МБТІ від 14.06.2007 року за реєстраційним № 13049147, згідно витягу №14907148, номер запису 17615 в книзі 102.

В грудні 2008 року Прокуратура Миколаївської області звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про перегляд заочного рішення від 29.05.07р.

13.01.2009 року Центральний районний суд м. Миколаєва виніс ухвалу, якою була задоволена заява Прокуратури Миколаївської області про перегляд заочного рішення, та було скасоване заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.05.2007 року по справі за позовом Приватного підприємства "Інвестстрой Плюс" до Миколаївської міської ради, Бєляєва Ю.Д. про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 8.

Таким чином, Позивач не є власником нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 8, і що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 30.05.2008 року.

Згідно ст.5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути об'єкти нерухомого майна за умови, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Отже, Приватне підприємство "Інвестстрой Плюс" не може бути іпотекодавцем, як зазначено у іпотечному договорі.

У відповідності до ст. 652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали його на інших умовах.

8.04.2009 року Позивач направив листа до Відповідача з пропозицією розірвати іпотечний договір від 30.05.2008 року, але до теперішнього часу жодної відповіді від Відповідача не поступало.

Відповідачем позов не визнано з посиланням на ст. 17 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено виключний перелік підстав припинення іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи (а.с. 6), між позивачем та відповідачем 30.05.2008р. укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки за цим договором є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 8, та складається з нежитлової будівлі офісу, загальною площею 586,7 кв.м., літ. Ж-3.

Зазначена нерухомість належить позивачеві на праві приватної власності згідно заочного рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.05.2007р. у справі №2-3-4036/07 (а.с. 4), яке зареєстровано Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 14.06.2007р. за реєстраційним №13049147 у відповідності до положень Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст.ст. 328, 346 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток історії та культури; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Як витікає з аналізу положень ч.ч. 1-2 ст. 182 ЦК України, виникнення, перехід і припинення права власності та інших речових прав на об’єкти нерухомості пов’язується законодавцем з державною реєстрацією цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ЦК України, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з рішенням реєстратора ММБТІ від 08.07.2009р., на момент розгляду справи право власності на об’єкт нерухомості, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 8, зареєстровано за позивачем у справі.

Враховуючи наведене, доводи позивача стосовно припинення його права власності на предмет договору іпотеки не знайшли свого підтвердження в процесі вирішення спору, що зумовлює винесення господарським судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Як видно з наведеного, позивачем не доведено існування обставин (та їх істотність), з якими ст. 652 ЦК України пов’язує розірвання договору за рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя В.О.Ржепецький