Court ruling № 42200198, 06.11.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2014 року м. Київ К/800/54613/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астра Трейдінг» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося із позовом до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000942260 від 13.03.2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що укладені із контрагентами правочини були виконані в повному обсязі, належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку шляхом оформлення відповідних первинних документів.

1 серпня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення №0000942260 від 13.03.2013 року, скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством були дотримані вимоги документального підтвердження сум валових витрат, господарські операції із ПП. «ВКФ Ніколь Плюс» є реальними, придбані товари використані у власній господарській діяльності.

Доводи ДПІ про те, що право чини, укладені Товариством із контрагентом, є нікчемними, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.02.2013 року до 22.02.2013 року ДПІ здійсненила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» за період з 1.12.2011 року до 31.12.2011 року, за результатами якої 25.02.2013 року складений Акт № 733/22-621-37203901.

У акті перевірки зазначено, що Товариство порушило пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством був занижений податок на прибуток, у розмірі 77 064,00 грн.

3 жовтня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002332320, яким Товариству була збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 115 596,00 грн., у тому числі за основним платежем - 77 064,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 38 532,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2010 року між Товариством (Покупець) та ПП «ВКФ Ніколь Плюс» (Постачальник) був укладений договір поставки №ТД-30/09-10.

Належне виконання якого підтверджується доданими до матеріалів справи податковими, видатковими накладними, банківськими виписками.

Також Товариством наданий договір оренди приміщення №СП-0308-10 від 3.08.2010 року та акти приймання - передачі приміщення, чим підтверджено можливість зберігання продукції для її подальшої реалізації.

На підтвердження реальності господарських операцій по виконанню договору поставки №ТД-30/09-10 від 30.09.2010 року та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності до матеріалів справи надані господарські договори укладені протягом 2010-2011 років із ТОВ "Суматра-ЛТД", ТОВ "Колос", ТОВ "Чистий Дом Юг", ТОВ "КОЛО-МАРКЕТ", ТОВ "Шик і Блиск", ФОП ОСОБА_3, а також додатки до договорів, податкові, видаткові накладні.

Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП "ВКФ Ніколь Плюс" на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, за своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що господарські операції Товариства з контрагентом підтверджуються необхідними документами, придбані товари використані у власній господарській діяльності, направленій на отримання прибутку

ДПІ не надала доказів в порядку, визначеному ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, для підтвердження висновків, викладених в Акті перевірки, а також не спростувала отримання Товариством прибутку від укладеної із контрагентом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.