Court ruling № 41845261, 19.06.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2102/1248/2012

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Сімчук Сергій Борисович

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому, просила визнати протиправними дії відповідача щодо не перерахунку та невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії інваліду ІІ групи передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй щорічної допомоги на оздоровлення, як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії інваліду ІІ групи передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період.

Постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не надходило, колегія суддів відповідно до ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка згідно посвідчення серії А №411828 є особою, постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнана інвалідом II групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому позивачка звернулася до відповідача, де перебуває на обліку, із заявою про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, своєю відповіддю від 23.02.2012 року відповідач фактично відмовив ОСОБА_1 у такому перерахунку та виплаті, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначаючи, що згідно якої ОСОБА_1 за 2011 рік нараховано та виплачено 120,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу виходячи з її розміру, встановленого Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені компенсації (грошова допомога на оздоровлення) за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Вище вказаною статтею передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанцій, що позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2011 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни, зокрема, до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статтю 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562 установлено, що розмір допомоги інвалідам ІІ групи становить 120 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), зокрема, визнано таким, що не відповідаютьКонституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв неправомірно та з порушенням норм чинного на момент виплати допомоги на оздоровлення законодавства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Білозерського районного суду Херсонської області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області - залишити без задоволення.

Постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 17 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Джабурія О.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.