№ 41776310, 24.11.2014, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2014 року 08 год. 05 хв. № 826/11085/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, - що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», -про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0001051701, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0001051701.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на хибність висновків акта перевірки від 07.05.2014р. № 2172/26-58-17-01-17-21787711541 про отримання нею протягом 2012 року доходу в сумі 652 959,84 грн. (а саме: відсотки за користування кредитом, що були нараховані банком відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту за № 11173998000 від 22.06.2007р., та згодом анульовані за його рішенням). На думку позивача, сума таких нарахованих відсотків за кредитним договором не є доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України. Більш того заборгованість ОСОБА_1 як позичальника за кредитним договором перед банком за основним зобов'язанням відсутня, а суму коштів в розмірі 652 959,84 грн. позивач фактично не отримував. Таким чином, з урахуванням наведеного вище дії позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 652 959,84 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами цілком відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, подавши до суду 20 серпня 2014 року письмові заперечення і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового законодавства по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік встановлений факт нарахування ПАТ «УкрСиббанк» на користь цієї фізичної особи суми доходу в розмірі 652 959,84 грн. у вигляді боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням. Сума такого анульованого боргу була включена банківською установою до податкового розрахунку за 4-ий квартал 2012 року (форми № 1-ДФ). Разом з тим в порушення норм п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 подала до податкової інспекції декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік, в якій відомості про отримання доходу у вигляді додаткового блага (сума боргу, анульованого кредитором за 4-ий квартал 2012 року), не відобразила. У зв'язку з цим за наслідками проведеної документальної перевірки ДПІ визначила позивачці суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 110 788,57 грн. (основний платіж) та винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення (форми «Р») від 26.06.2014р. № 0001051701.

В судових засіданнях, призначених у даній справі, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи в судових засіданнях, призначених у даній справі, також заперечував проти позову, надавши суду письмові пояснення від 11.09.2014р. № 55-33-4/247. Зокрема, в своїх поясненнях ПАТ «Укрсиббанк» підтвердив факти укладення з ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000 та надання позивачу згідно цього договору кредитних коштів у сумі 199 000 дол. США (що на день укладення зазначеного договору дорівнювало еквіваленту 1 004 950 грн. по курсу НБУ). Станом на 17.10.2012р. частина заборгованості за кредитним договором була погашена позивальником, а решту кредитної заборгованості в сумі 81 691,46 дол., що станом на цю дату складала 652 959,84 грн. за курсом НБУ, Банк анулював згідно власного рішення. Про що ОСОБА_1 було повідомлено письмовим повідомленням від 17.10.2012р. № 31-5-4/140, та відомості про нарахування позивачу вказаної суми анульованої кредитної заборгованості відповідно до вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України Банк відобразив у податковому розрахунку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, без нарахування та утримання податку.

11 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 22.04.2014р. по 28.04.2014р. працівником ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2012р. по 31.31.12.2012р., за результатами якої складений акт від 07.05.2014р. № 2172/26-58-17-01-17-21787711541.

Під час проведення зазначеної перевірки працівником ДПІ були використані, зокрема, наступні документи:

- декларація ОСОБА_1 про майновий стан та доходи за 2012 рік з нульовими показниками щодо сум отриманих доходів;

- довідка форми 1-ДФ за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за даними якої ОСОБА_1 отримала від ПАТ «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) дохід в сумі 652 959,84 грн. за ознакою « 126» (тобто, дохід отриманий платником податку, як «додаткове благо») у розмірі 652 959,84 грн.;

- лист ПАТ «УкрСиббанк» від 15.11.2013р. № 10-23/34363, наданий у відповідь на запит ДПІ від 30.10.2013р. № 12172/1026-58-17-04, в якому Банк підтверджував достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1, що відображені Банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (форми № 1-ДФ) за 4-ий квартал 2012 року, та про факт повідомлення фізичної особи про анулювання боргу в письмовій формі;

- договір про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000 (копія даного договору наявна в матеріалах справи), за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_1) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 199 000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1 004 950,00 грн. в національній валюті України за курсом НБУ на день укладення цього Договору;

- договір іпотеки від 22.06.2007р. № 57592 (копія даного договору наявна в матеріалах справи), за умовами якого Іпотекодавець (ОСОБА_1) передає в іпотеку нерухоме майно - належну останньому на праві власності чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 127,70 кв.м., у м. Києві, для забезпечення своїх зобов'язань по поверненню в повному обсязі отриманих кредитних коштів в сумі 199 000,00 дол. США за договором від 22.06.2007р. № 11173998000;

- листи ПАТ «Укрсиббанк» від 16.07.2010р. № 12-21/17004 та від 14.09.2012р. № 31-5-4/002, адресовані ОСОБА_1 Копії таких листів відповідач в ході розгляду даної справи суду не пред'явив, та опис про зміст таких документів в тексті акта перевірки відсутній.

З тексту акта перевірки вбачається, що жодних первинних документів, пов'язаних з отриманням ОСОБА_1 доходу як додаткового блага за ознакою « 126», перевіряючим не досліджувалися, а питання щодо структури анульованої суми заборгованості по кредитному договору (складові та період нарахування) - не з'ясовувалися.

За висновками цього акта від 07.05.2014р. № 2172/26-58-17-01-17-21787711541 перевіряючим встановлено порушення позивачем вимог норм п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України у зв'язку з ненарахуванням фізичною особою на суму загального оподатковуваного в 2012 році доходу в розмірі 652 959,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та несплатою такого податку до державного бюджету, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 110 788,57 грн.

Такі висновки були зроблені перевіряючим у зв'язку з невідображенням ОСОБА_1 в своїй річній податковій декларації за 2012 рік суми нарахованого (отриманого) доходу в розмірі 652 959,84 грн. у вигляді прощення (анулювання) боргу за договором про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000 із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», а також несплатою податку із цього доходу.

На підставі Акта перевірки 26 червня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001051701, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 138 485,71 грн. (в т.ч. 110 788,57 грн. за основним платежем і 27 697,14 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зокрема, ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язує платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3 п. 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 цього Кодексу).

Пунктом 162.1 ст. 162 ПК України до платників податку з доходів фізичних осіб віднесено: фізичних осіб - резидентів, яка отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходів з джерела їх походження в Україні; податкових агентів.

За змістом п. 164.1 ст. 164 зазначеного Кодексу базою оподаткування вказаним податком є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до норми п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є, серед іншого, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

В розумінні норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України «доходи» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому нормою ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що проценти є платою позичальника за користування отриманими кредитними коштами. З моменту укладання кредитного договору та отримання коштів у боржника виникає обов'язок повернути на умовах, передбачених договором, як суму отриманого кредиту (тіло кредиту), так і суму нарахованих процентів.

Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «додаткові блага» - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В свою чергу, згідно з п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому вказане положення містить застереження, згідно з яким якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З аналізу наведених законодавчих положень у їх системному зв'язку, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 червня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір за № 11173998000, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_1) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 199 000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1 004 950,00 грн. в національній валюті України за курсом НБУ на день укладення цього Договору, а Позичальник, в свою чергу, - прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит (проценти) в порядку та на умовах, визначених у даному Договорі. Надання кредиту здійснюється у термін 22 червня 2007 року. Повернення кредиту в повному обсязі здійснюється в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але не пізніше 22 червня 2017 року, якщо не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін. Зокрема, проценти за встановленими цього Договорі процентними ставками нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору.

В п. 1.6 зазначеного Договору сторонами була погоджена наступна черговість погашення грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором, а саме: прострочення комісії, строкові комісії прострочені проценти, строкові проценти, прострочена сума основного боргу, строкова сума боргу, штрафні санкції за Договором.

При цьому згідно п. 1.7 даного Договору у випадку переказу/перерахування грошових коштів на погашення будь-яких грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором з порушенням наведеної в п. 1.6 Договору черговості, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок погашення таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в п. 1.6 Договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.

Факт отримання кредитних коштів в іноземній валюті в сумі 199 000,00 дол. США визнається позивачем.

Згодом ПАТ «УкрСиббанк» подало до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податковий розрахунок за формою 1-ДФ за звітний період 4-ий квартал 2012 року, в якому відобразило факт нарахування та виплати ОСОБА_1 доходу в сумі 652 959,84 грн. за ознакою « 126».

Відповідно до письмових пояснень ПАТ «УкрСиббанк» від 11.09.2014р., що наявні матеріалах даної справи, станом на 17.10.2012р. із суми зафіксованої заборгованості позивача по кредитному договору (всього 204 228,66 дол. США, в т.ч. сума основного боргу - 164 155,60 дол. США, сума нарахованих відсотків за користування кредитом - 40 073,06 дол. США) позичальником була погашена заборгованість лише в сумі 122 537,20 дол. США (тобто 83 759,20 дол. США - за основним боргом («тіло кредиту») та заборгованість по нарахованих відсотках - 38 778,00 дол. США). Натомість решта суми кредитної заборгованості у розмірі 81 691,46 дол. США (в т.ч. 80 396,40 дол. США - за основним боргом та 1 295,06 дол. США - заборгованість по процентам, нарахованим за користуванням кредитом в період з 01.10.2012р. по 16.10.2012р.), що складала 652 959,84 грн. за курсом НБУ станом на 17.10.2012р., була анульовано за рішенням Банку.

Про що ОСОБА_1 особисто було повідомлено письмовим повідомленням про анулювання боргу від 17.10.2012р. № 31-5-4/140 (без зазначення відомостей про склад анульованої суми заборгованості 81 691,46 дол. США, що складає 652 959,84 грн.), та зазначено про необхідність відображення суми анульованого боргу як додаткового блага у річній податковій декларацій з подальшою сплатою податку до бюджету.

Натомість представником позивача в судових засіданнях у справі заперечувався факт наявності у ОСОБА_1 станом на 16.10.2012р. заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 199 000,00 дол. США (тобто, суми основного боргу). На підтвердження зазначених обставин представник позивача надав суду довідку ПАТ «УкрСиббанк» від 16.10.2012р. № 31-5-4/144 за підписом начальника Київського центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу Банку Пасічник Л.М., виданої на ім'я позивача. В тексті цієї довідки Банку зазначено про повернення Позичальником суми позики в розмірі 199 000,00 дол. США за кредитним договором від 22.06.2007р. № 11173998000, та про втрату чинності таким кредитним договором у зв'язку з виконання боржником усіх зобов'язань в повному обсязі.

Таким чином, з наявних матеріалів справи та пояснень представників позивача і третьої особи вбачається лише наявність розбіжностей між структурою кредиторської заборгованості (а саме щодо співвідношення розмірів основної суми боргу та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами), а не щодо розміру прощеної кредитором (Банком) заборгованості за кредитним договором. Що в свою чергу по суті не впливає на правильність визначення відповідачем розміру заниженого позивачем об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб (тобто, суму отриманого доходу у вигляді додаткового блага). Оскільки обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору, у зв'язку з чим сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова