Court ruling № 41512926, 10.11.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Київ К/800/63893/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013

у справі № 806/6012/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ФУД Україна"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 19.08.2013 № 0000841503.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування підприємству від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за травень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року, складений акт перевірки № 333/153/35976986 від 12.08.2013, в якому встановлено порушення позивачем пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2013 року на 830 000,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 №0000841503, яким підприємству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року у сумі 830 000,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення, чи товарність таких господарських операцій. Податковим органом не надано жодного доказу, який би спростовував правильність документального оформлення господарських операцій, не доведено відсутність товарів (робіт, послуг) чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів (робіт, послуг) постачальниками на користь позивача. В акті не зазначено посилання на обставини, які б свідчили про протиправний характер діяльності позивача та його контрагентів.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пунктами 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на бюджетне відшкодування, може прийняти рішення про: зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації з ПДВ); повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 податкової декларації з ПДВ).

При цьому, відповідно до пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до декларації обов'язково додається Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Перелік платників податку на додану вартість, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та відповідно не подають Розрахунок суми бюджетного відшкодування, визначено пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником податку на додану вартість з 2008 року.

Факт наявності у позивача статусу платника податку на додану вартість більше 12 місяців та наявність обсягів оподаткованих операцій у попередньому звітному періоді (квітні 2013 року) значно більше заявленої суми бюджетного відшкодування, надає підприємству повне право на заявлене бюджетне відшкодування.

За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 № 0000841503.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль