Court ruling № 41512915, 12.11.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/41242/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - Шосткинська ОДПІ)

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а-1870/7898/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм ЛТД» (далі - Товариство)

до Шосткинської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000572347/0, від 20.06.2011 № 0000582347/0 та від 20.06.2011 № 0000592347.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000572347/0 в частині нарахування Товариству податку на прибуток у сумі 611 285,96 грн. (у тому числі 489 143,85 грн. за основним платежем та 122285,96 грн. за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000582347 в частині визначення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 102 430 грн. за основним платежем та 25607 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000592347.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, уточнені позовні вимоги задоволено з тих підстав, що валові витрати та податковий кредит були сформовані Товариством у відповідності з вимогами чинного законодавства, тоді як допущені контрагентами платника правопорушення не можуть бути підставою для відповідальності такого платника (позивача у справі).

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, Шосткинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за номінальними операціями, реальність виконання яких не підтверджується документально.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 18.04.2011, оформлену актом від 06.06.2011 № 709/2350/23047623. За наслідками цієї перевірки Шосткинською ОДПІ було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000572347/0, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 666 064 грн. (у тому числі 532 851 грн. за основним платежем та 133 213 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000582347/0 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 132 425 грн.(у тому числі 105 940 грн. за основним платежем та 26485 грн. за штрафними санкціями);

податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 № 0000592347/0, яким позивачеві визначено уму завищення від'ємного значення ПДВ за січень, червень 2010 року в загальному розмірі 288 848 грн.

Під час цієї перевірки податкова інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями з придбання товару (плівки аерографічної тип-3404) у рамках господарських правовідносин, зокрема, з товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм ЛТД» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Квінтекс» на підставі договорів купівлі-продажу, відповідно, від 22.12.2009 № 12/22 та від 01.06.2010 № 601.

Вказаний висновок мотивований Шосткинською ОДПІ тим, що Товариством створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу, про що свідчить: неперебування названих постачальників за місцем реєстрації; відсутність у них матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій з поставки; позивачем не подано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товару у процесі виконання його поставки, сертифікаційних документів на придбаний товар, а також доказів прийняття придбаної продукції у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю, затвердженими постановами Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та № П-7.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом правила наведені й у статті 198 Податкового кодексу України (який набрав чинності 01.01.2011).

Так, пунктом 198.1 цієї статті Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 названого Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виконання спірних операцій порядок формування валових витрат визначався статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст такої операції.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту наведеним критеріям, суди зазначили, що на підтвердження фактичного виконання спірних операцій позивачем подано договори купівлі-продажу, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, виписки з банківського рахунку Товариств про оплату придбаної продукції.

Суди не виявили недостовірності або суперечливості відомостей у зазначених документах та не встановили фактичних обставин, що дозволили б оцінити операції між Товариством та спірними контрагентами як фіктивні.

Шосткинською ОДПІ, в свою чергу, не подано доказів, які свідчать про те, що товар насправді не поставлявся позивачеві, або поставлявся іншими особами, ніж ті, що вказані у первинних документах.

Адже відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, не впливає на право платника-покупця врахувати при визначенні бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток понесені витрати та не свідчить про недобросовісність платника.

Такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, мінімальна кількість працівників, відсутність у власності основних засобів, майна не можуть спростовувати фактичне виконання операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності з купівлі-продажу товару, полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності, особливо підприємству, що є перепродавцем товару, не вимагається, ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Дотримання галузевих вимог щодо сертифікації поставленого товару та його прийняття за кількістю та якістю також не є обов'язковим для виникнення у платника податкових наслідків за операціями з поставки товару.

Суди правомірно відхилили і посилання відповідача на невідповідність бухгалтерських даних щодо кількості витраченого позивачем пального під час транспортування придбаного товару на умовах самовивозу нормам витрат пального. Адже порядок обліку Товариством використаного пального не може слугувати спростуванням реальності операцій з купівлі-продажу позивачем товару (плівки аерографічної тип-3404).

З урахуванням викладеного суди цілком об'єктивно визнали непідтвердженим висновок Шосткинської ОДПІ про відсутність між позивачем та спірними контрагентами реальних господарських відносин як такий, що не відповідає матеріалам справи, та правомірно задовольнили позов.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2а-1870/7898/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько