Court ruling № 41480152, 21.11.2014, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 161/5796/14-ц Провадження №22-ц/773/1661/14 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія:59 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги

21 листопада 2014 року місто Луцьк

Cуддя судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області Бовчалюк З.А., ознайомившись з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», Державної автомобільної інспекції Луцького МВ УМВС України у Волинській області про зобов'язання вчинити дію,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року в позові ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором у встановленому законом порядку (121,80 грн.).

В зв'язку з цим ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2014 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху і апелянту був встановлений строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

Дану ухвалу ОСОБА_2 отримав 25.10.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали, позивачем ОСОБА_2 подано заяву, в якій останній вказує, що Луцький міськрайонний суд Волинської області помилково направив дану справу на адресу Апеляційного суду Волинської області. Зазначає, що рішення у даній справі ухвалено в порядку адміністративного судочинства, в матеріалах справи містяться квитанції про сплату судового збору на рахунок Львівського апеляційного адміністративного суду. Просить направити апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року за належністю до Львівського апеляційного адміністративного суду.

При зверненні до суду з даними вимогами позивач ОСОБА_2, як в позовній заяві, так і в заявах про збільшення розміру позовних вимог та залучення співвідповідача (а. с. 48, 49), зазначав що відповідачі - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», Державної автомобільної інспекції Луцького МВ УМВС України у Волинській області не є суб'єктами владних повноважень, а виключно господарюючими структурами, які здійснюють технічне утримання належного йому автомобіля на майданчику тимчасового тримання та керувався нормами Цивільного процесуального кодексу.

Водночас, як вбачається із квитанцій про сплату судового збору в сумі 243,60 та 243,60 грн. (а. с. 18, 50), ОСОБА_2 при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом були оплачені дві вимоги немайнового характеру у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, а саме 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено при зверненні з позовом у порядку цивільного судочинства.

Також, як вбачається із ухвали судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року, у даній справі відкрито провадження на підставі поданої позовної заяви, яка відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України (а. с. 20). Дана ухвала позивачем не оскаржувалась.

Як вбачається із журналу судового засідання від 23 вересня 2014 року та фонограми звукозапису судового засідання від 23 вересня 2014 року, сторонам по даній справі було роз'яснено право оскарження рішення від 23 вересня 2014 року до Апеляційного суду Волинської області (а. с. 63, 64).

Отже, підсумовуючи вищенаведене, ОСОБА_2 було достеменно відомо, що його позовні вимоги розглядаються саме в порядку цивільного судочинства, а відтак ухвалене за результатами розгляду рішення підлягає оскарженню до Апеляційного суду Волинської області.

Крім того, при написанні апеляційної скарги на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 вересня 2014 року, позивач ОСОБА_2 керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, подану ОСОБА_2 заяву на виконання ухвали апеляційного суду, не можна вважати належним усуненням виявлених недоліків.

Відповідно до ст. ст. 121, 297 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи та апеляційну скаргу подано без оплати судового збору, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення скарги без руху, про що повідомляє апелянта і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання апелянтом ухвали. Якщо апелянт відповідно до ухвали суду у встановлений строк сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання. Інакше апеляційна скарга вважається неподаною і повертається апелянту.

Виходячи з викладених обставин та вимог процесуального закону, апеляційну скаргу слід визнати неподаною і повернути апелянту.

Керуючись ст. ст. 121, 297 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2014 року в даній справі визнати неподаною і повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя: