Decision № 41457059, 20.11.2014, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2014 Справа № 907/928/14

За позовом: ТОВ «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості» м.Львів

До відповідача:Державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника» с.м.т. Солотвино, Тячівського району

За участі 3-ї особи на стороні відповідача без самостійних вимог:

ДП «Солотвинський солерудник» с.м.т.Солотвино, Тячівськоо району

Про стягнення 2 223 824,71грн.

Суддя О.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Гелетей Г.М. - представник

відповідача: Коломієць В.К. - представник

від 3-ї особи: Коломієць В.К. - представник

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «Інститут «Гірничо-хімічної промисловості» м.Львів заявлено вимогу про стягнення 2 223 824,71 грн. боргу за виконані, згідно з Договором №45/13 від 12.11.2013р.(надалі договір №45/13) проектно-вишукувальні роботи. За твердженням позивача, на виконання наведеного вище договору №45/13, ним (позивачем) було виконано роботи, зазначені у п.1.1. договору №45/13, як «Технічне обґрунтування ліквідації та екологічної реабілітації території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району, Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування», які замовлені на оплатній основі відповідачем у справі.

У зв'язку із виконанням робіт у повному обсязі, на думку позивача, він має право на отримання вартості цих робіт у сумі 1 965 100 грн., яку обумовлено п.2.2. договору №45/13. Через невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання, що виникло на підставі п.2 договору №45/13, вчасно, виник борг, який і підлягає стягненню у судовому порядку.

Окрім того, через несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач просить стягнути на його користь 37664,42 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2014р. по серпень 2014р., суму 29234,23 грн. відсотків за користування чужими коштами (ст.625 ЦК України) за період з 04.03.2014р. по 15.09.2014р. та суму 191826,06 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нараховану за період 04.03.2014р. по 17.07.2014р.

Таким чином, загальна сума позову становить 2223824,71 грн.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково у сумі 1965000 грн. основного боргу, мотивуючи свої заперечення в іншій частині позовних вимог тим, що вони (вимоги) не передбачені умовами договору №45/13 від 12.11.2013р.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерви в порядку ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між сторонами даного спору:- відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, 12.11.2013р. було укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №45/14, згідно з яким відповідач на оплатній основі замовив, а позивач виконав роботи, зазначені у п.1.1. договору №45/13, - «Технічне обґрунтування ліквідації та екологічної реабілітації території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району, Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування». Відповідно до протоколу погодження договірної ціни робіт від 12.11.2013р. за означеним договором вартість робіт оцінено у сумі 1 965 100 грн. Таким чином, зі змісту наведеного вище договору №45/13 його предметом є проектно-вишукувальні роботи та проведення експертизи - індивідуалізований результат праці позивача, який набуває матеріалізованої форми. Ця робота виконується з матеріалів позивача і здається ним придатному для оцінки.

Додатком №2 від 12.11.2013р. до договору №45/13, контрагентами складено календарний план виконання робіт за договором, згідно з яким у термін один місяць, з дати укладання договору (12.11.2014р.!) по грудень 2013р.(!), виконавець зобов'язується виконати роботи по перезахороненню кладовища з зони східного схилу карстового провалу шахти №7, винос ПЛ-6кВт на шахту №8 з небезпечної хони (перенос шахти №8), відновлення діючих ділянок водовідливних штолень «Тиса», влаштування самополивної системи подачі вод в камери шахти №8, перекриття доступу до недіючих ділянок штольні «Тиса», «Південна» та «Обхідна», відновлення русла потічків, ліквідація карстових воронок, ліквідація стволів шахт №№8,9, ліквідація аварійних поверхонь будівель та споруд шахти №8, будівництво тимчасових автомобільних доріг до карстових воронок, водойм, тощо, огородження карстонебезпечної зони, реконструкція систем водопостачання та водовідведення, влаштування підпірної призми на карстровому провалі в урочищі Чорний мрамор, терасування схилів провалу, рекультивація земель, будівництво підстанції ТП 110/35/6 кВт та комплексна експертиза ТЕО.

Разом з тим, Актом №15/14 здачі-приймання виконаних робіт від 03.03.2014р. за договором №45/13 від 12.11.2013р. сторони визначили, що позивач виконав, а відповідач - прийняв роботи по виконанню техніко-економічного обґрунтування ліквідації та екологічної реабілітації території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування.

Таким чином, за договором №45/13 відповідачу за 1965100 грн. було передано не роботи пов'язані із фактичною (технічною) ліквідацією об'єктів ДА «Солотвинський солерудник», а технічну документацію - проект техніко-економічного обґрунтування «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування», який схвалений 03.10.2012р. Розпорядженням КМ України №829-р, тобто за рік до укладання договору №45/13 (!).

Як вбачається зі змісту Розпорядження КМ України від 03.10.2012р. №829-р, Кабінет Міністрів України схвалив ТЕО «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування», яке розроблене ТДВ «Інститут гірничо-хімічної промисловості» (позивач у справі).

Семантичний аналіз договору №45/13, якими обґрунтовує позивач виникнення зобов'язання у відповідача вказує на те, що його укладено у відповідності до правил Глави 6у ЦК України(підряд), позаяк предметом цього договору є уречевлені роботи, результат яких за актом приймання-передачі передається їх замовникові (п.2 ст.837 ЦК України). Власне, цим, незважаючи на те, що контрагенти за договором №45/13 іменують себе «замовник» та «виконавець» правовідносини за ним (договір) відрізняються від правових відносин послуги.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому, договір підряду укладається, власне, на виконання роботи, результати якої передаються замовникові. Тобто, договір підряду є консенсуальним договором; обов'язок розпочати виконання підрядних робіт у підрядника виникає не до укладення договору, а після, відповідно і результат таких виконаних робіт повинен наступати після укладання договору і виконання обумовлених цим договором робіт і виступати, як результати цих, замовлених робіт. Характерним для означених правовідносин є те, що підрядник виконує роботи на свій ризик і не має права вимагати винагороди, коли розпочату роботу неможливо закінчити.

Зважаючи на таке, предметом договору підряду є тісно пов'язані між собою робота та її результат, звичайно відокремлені в часі; - спочатку виконується робота, а потім виникає її результат (за договором підряду результат неможливо досягнути без роботи). Саме ця ознака (єдність роботи та її результату) і відокремлює правовідносини підряді від інших правовідносин, зокрема від договору купівлі-продажу чи договору про надання послуг.

Разом з тим, у спірній ситуації результат робіт (предмет), вартість яких вимагає позивач, та умови і спосіб виконання договору викладений у специфікації робіт (Додатком 2) є суперечливими, відрізняються за своїм змістом, а тому прямо вказують на розбіжність між правовою формою оформлення правовідносин сторін спору та метою якої домагаються ці сторони, взаємодіючи між собою у такий спосіб.

Судом встановлено, що предметом договору №45/13 є проектно-вишукувальні роботи по Технічному обґрунтуванню ліквідації та екологічної реабілітації території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району, Закарпатської області та кошторисної вартості комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування, в той час, як види робіт та план їх виконання, викладений у Додатку 2 (календарний план) носять уречевлений характер і стосуються фактичного виконання робіт, результатом яких є технічні реконструкція і зміна основних засобів, активів та території ДП «Солотнинський солерудник», а не замовника за договором №45/13.

В той же час, складений позивачем та відповідачем акт №15/14 здачі приймання робіт за тим же договором №45/13 вказує на те, що на виконання договору №45/13 відбулась передача відповідачу технічної документації (а не технічних робіт), яка до того ж створена не після укладання договору №45/13 а раніше і на замовлення іншої юридичної особи, позаяк відповідача, як юридичну особу будо створено 29.04.2013р. (Довідка АБ №678568, виписка з ЄДРЮОФП №213759), а технічну документацію, яку передано йому оплатно за підрядом, створено та затверджено 13.07.2012р. (експертний звіт №00-0907-12/ПБ від 13.07.2012р., Розпорядження КМ України №829-р від 03.10.2012р., Пояснювальна записка ТЕО). Із Експертного звіту щодо розгляду проектної документації по ТЕО «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт…» №00-0907012/ПБ, затвердженого 13.07.2012р. видно, що замовником цього проекту є не відповідач у справі, а Державне підприємство «Солотвинський солерудник», рішення про ліквідацію якого прийнято 04.07.2013р., згідно Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №412. Проектну документацію, яку оплатно передано відповідачу у спірній ситуації, було замовлено ДП «Солотвинським солерудником» 14.09.2011р. відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №469, що підтверджується Звітом про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника №2 від 11.10.2012р., Інформацією про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника та повідомленням про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника.

Слід зауважити, що досліджуючи матеріали справи та заслухавши учасників судових засідань, судом не було отримано достатньо відомостей, які б спростовували або підтвердили факт передачі результатів робіт (ТЕО «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування») безпосередньо їх замовникові - ДП «Солотвинський солерудник», а також підтвердити чи спростувати факт оплати цих робіт, через неподання відповідних доказів і пояснень учасниками спору.

Аналіз наявних у справі матеріалів (п.п.1.1., 1.2., 1.5. ,1.6. Договору №45/13, п.1.2. і п.6 Повідомлення про акцепт пропозиції де замовник ДП «Солотвинський солерудник», п.1.2. і п.6 Повідомлення про акцепт пропозиції, де замовник є ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», п.2.2. і п.5.1. Інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника, де замовником є ДП «Солотвинський солерудник», п.2.2. і п.5.1. Інформації про застосування процедури закупівлі в одного учасника, де замовником є ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника», урядові рішення) та пояснення представників сторін у сукупності, судом зроблено про те, що телеологія відносин позивача і відповідача зводиться не до замовлення робіт з передачі їх результатів замовникові, яким є відповідач, а до купівлі відповідачем від позивача технічної документації, яку було замовлено, але не передано іншій юридичній особі - ДП «Солотнинський солерудник».

Як видно із документів, на підставі яких сторонами спору було побудовано зобов'язальні відносини (договір №45/13, Акт здачі-приймання робіт 03.03.2014р., та Додаток 1 - протокол погодження договірної ціни від 12.11.2013р.) предметом правочину є не підрядні роботи, а передача за плату (купівля-продаж) від позивача до відповідача технічно-проектної документації - ТЕО «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування».

За таких обставин, у спірній ситуації сторони спору взаємодіють між собою для досягнення чутко вираженої мети, зміст якої полягає у відчуженні власного, створеного позивачем продукту (товар) та передавання його у власність іншій особі - відповідачу у справі. Характерною ознакою таких відносин є те, що вини опосередковує процес динаміки товару від однієї сторони до іншої. Така взаємодія регламентується правилами ст.655 ЦК України у кореспонденції з ст.139 ГК України, згідно з якою одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати товар у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і платити за нього певну грошову суму.

Тому, оскільки реалізація договору №45/13 сторонами звелася до передачі відповідачу товару - проектної документації, яку було виготовлено у минулому до укладання договору №45/13, а не до проведення робіт із виготовлення цієї документації з послідуючою передачею результатів цих робіт замовникові, правовідносини між сторонами спору слід визнати правовідносинами купівлі-продажу, що регламентуються правилами Глави 54 ЦК України.

Як слідує зі змісту ст.235 ЦК України, у випадку, коли сторонами вчинено правочин для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, то такий правочин законодавчо визнається удаваним, а відносини сторін регулюються правилами того правочину, який вони насправді здійснили.

Таким чином, зважаючи на те, що судовим розглядом справи підтверджено факт передавання відповідачу технічно-проектної документації - ТЕО «Ліквідація та екологічна реабілітація території впливу гірничих робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області та кошторисна вартість комплексної державної експертизи техніко-економічного обґрунтування», судом констатується, що Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №45/13 від 12.11.2013р. є удаваним правочином, а правовідносини між учасниками спору є такими, що побудовані на правовідносинах купівлі-продажу (ст.655 ЦК України).

Зважаючи на вищеприведене, та із урахування приписів ст.655 ЦК України та загальних правил виконання зобов'язання (ст.ст.526, 627, 629 ЦК України) слід визнати право позивача на суму основного боргу (1965100 грн.) як плату за передану відповідачу технічно-проектну документацію, вартість якої визначено за домовленістю із відповідачем (Договір №45/13 із додатками).

Актом приймання-передачі від 03.03.2014р. підтверджено факт передачі позивачу технічно-проектної документації. Як слідує з п.2.6. договору №45/13, відповідач зобов'язався перерахувати позивачеві обумовлену вартість договору протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі. У нашому випадку грошові зобов'язання відповідача повинні були бути виконані в термін до 13.03.2014р. Доказів оплати договору №45/13 матеріали справи не містять, а представником відповідача визнається факт невиконання грошового зобов'язання. Таким чином, слід визнати той факт, що відповідач допустив прострочення (ст.612 ЦК України), з огляду на що у спірній ситуації підлягає застосуванню правила ст.625 ЦК України. Тому, відповідно до ст.625 ЦК України, та приймаючи до уваги те, що розмір інфляційних збитків підставно нарахований позивачем за період березень-серпень 2014 року вимоги про стягнення із відповідача суми 37664,42 грн. є правомірними і такими що підлягають задовольнянню. Так само, належить задоволити і вимоги позивача про стягнення із відповідача суми 29234,23 грн. відсотків за користування чужими коштами, оскільки сума відсотків розрахована за весь період прострочення (04.03.2014р.-19.09.2016р.), оскільки вони відповідають приписам п.2 ст.625 ЦК України.

Посилаючись на факт прострочення грошового зобов'язання, позивач також просить стягнути з відповідача суму 191826,06 грн. пені, посилаючись, як на правову підставу, на ст.625 ЦК України.

Разом з тим, ст.625 ЦК України не передбачає відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді пені. Такий вид відповідальності регламентується правилами параграфу 2 ЦК України, згідно з якими пенею визнається грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення виконання свого грошового зобов'язання. За загальним правилом, відповідальність у вигляді пені є диспозитивною і породжується за домовленістю між контрагентами. Це правило унормоване ст.547 ЦК України і обмежуються правилами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Тому, зважаючи на те, що умовами договору №45/13 не передбачено відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов'язання у вигляді пені, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми 191826,06 грн. пені.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумі 2031998,65 грн. з яким сума 1965100 грн. сума основного боргу, сума 37664,42 грн. - інфляційні втрати, а сума 29234,23 грн. - відсотки за користування чужими коштами.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з державного підприємства «Виробнича дирекція з ліквідації «Солотвинського солерудника» (Закарпатська область, Тячівський район, с.м.т.Солотвино, вул..Шахтарська, 36 код38410866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Гірничо-хімічна промисловість» (79026 м.Львів, вул.Стрийська, 98 код 00206339) суму 2031998,65 грн. з яких 1965100 грн. - сума основного боргу, сума 37664,42 грн. - інфляційні втрати, а сума 29234,23 грн. - відсотки за користування чужими коштами, а також суму 20639,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати.

2.В решті вимог у задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2014р.

Суддя О.Йосипчук