Court ruling № 41330609, 22.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/18231/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Олексієнка М.М.,

Черпака Ю.К.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2013 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив у суді позов до підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, в якому просив скасувати постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 27 грудня 2012 року та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 27 700 гривень та матеріальну шкоду в розмірі 17 500 гривень.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області Секерня В.М. ВП № 23468261 від 27 грудня 2012 року скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року постанову суду першої інстанції в частині, якою позовні вимоги задоволено, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про зміну постанови суду першої інстанції, із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Органами державної виконавчої служби, згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202-98/ВР "Про державну виконавчу службу" (далі - Закон № 202-98/ВР), є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 11 своєї постанови від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ (з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що їх структурні підрозділи, якими є: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Оскільки в порушення зазначених вимог, дана справа розглянута з участю підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, який не є належним відповідачем, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна.

Зазначена обставина є підставою для обов'язкового скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції, відповідно до частин першої та четвертої статті 220-1 КАС України, ухвалює рішення за наслідком попереднього розгляду справи, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Під час нового розгляду справи суду слід вирішити питання про заміну відповідача на належного або процесуальну співучасть відповідачів, встановити всі обставини справи, та докази, якими вони підтверджуються, дослідити їх та надати їм та доводам сторін належну правову оцінку, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220-1, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2013 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

М.М. Олексієнко

Ю.К. Черпак