№ 41172978, 30.10.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 910/12443/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" від позивача: Сущенко Ю.В. від відповідача: Сінельников М.О. від третьої особи: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 29.07.2014 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 рокуу справі№ 910/12443/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"доПриватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5простягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 46 090, 04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (далі відповідач) про стягнення в порядку регресу 46 090, 04 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує (окрім інших обставин) тією обставиною, що між ним та ТДВ СК "Наста" укладено договір № 2503 від 25.03.2014 року (далі Договір) про відступлення права вимоги відповідно до якого позивач отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків завданих страхувальником по договорам страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди послались на приписи ст.ст. 512, 514 ЦК України, приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон) та прийшли до висновку про те, що Договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажі права вимоги, метою якого є передання прав кредитора іншій особі за правочином.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень було невірно застосовані норми законодавства. Відповідач вважає, що Договір не є підставою для стягнення з нього спірної суми, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений страховим сертифікатом №2269 від 16.08.2012 року (а.с. 10), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24.12.2012 року на а/д Одеса-Рені відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу марки "Тойота", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5

Відповідно до постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.01.2013 pоку ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.12).

Відповідно до Звіту № 825 про визначення матеріального збитку від 25.01.2013 року (а.с. 13-23), вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП та відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу складає 46 090,04 грн.

Відповідно до рахунку № ІКК-000003 від 21.01.2013 року (а.с. 38) відновлювальний ремонт автомобіля вказаного транспортного засобу становить 49 484,46 грн.

Страховим актом № 2012-12-24/016 від 15.05.2013 року пошкодження транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка відбулась 24.12.2012 року визнано страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 49 484,46 грн. (а.с.39).

Відповідно до Акту № 35 з додатком про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 31.05.2013 року підписаного між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), сторонами проведено взаємозалік однорідних вимог, в тому числі і за вимогами страхувальника по виплаті страхового відшкодування за страховим випадком, який відбувся 24.12.2012 року, у розмірі 49 484,46 грн. (а.с. 40-41).

ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" надіслано відповідачу заяву вих. № 1090 від 08.07.2013 року про виплату страхового відшкодування.

У відповідь на вказаний лист, відповідач повідомив ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" про те, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована відповідачем згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 372461 від 10.12.2012 року та сума страхового відшкодування становить 45 020,41 грн., яка буде перерахована ТДВ СК "Наста" (а.с. 44).

Доказів того, що спірна сума (або її частина) була перерахована, в матеріалах справи не має.

Відповідно до ст. 38 Закону ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" має право на регресний позов.

25.03.2014 року між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с. 45-52).

В п.1.1.1 Договору зазначено, що боржники (по відношенню до яких до позивача переходять права вимоги) це особи, які винні/відповідальні за завдання матеріальних збитків за фактом настання яких первісний кредитор визнав завдані матеріальні збитки страховими випадками та здійснив страхові виплати/ страхові відшкодування на користь страхувальників по укладеним договорам добровільного страхування наземного транспорту, перелік яких зазначено в реєстрі прав вимог, що наведений у додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку №1 до Договору позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом № 2269 від 16.08.2012 року укладеним між ТДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Рено" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п/п 304 Додатку №1).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до вимог ст. 514, ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 515 ЦК України. заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

На взаємовідносини, які склались між сторонами у справі ст. 515 ЦК України не розповсюджується.

Матеріали справи не містять доказів того, що Договір визнано недійсним.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" відмовити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року прийняті у справі № 910/12443/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда