Decision № 41167665, 29.10.2014, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 р. Справа № 909/973/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16-а, м. Київ,01601

до відповідача: Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд", вул.Обліски, 66-б, м. Долина, Івано-Франківська область,77503

про стягнення 37737,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Баран В.В. - представник, (довіреність № 14/20-121-14 від 01.07.2014),

від відповідача: представник не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось в суд із позовом до Долинського будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" про стягнення 37737,40 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов"язань щодо сплати лізингових платежів згідно умов договору фінансового лізингу №9-09-703стб/1033 від 23.11.09.

Представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог вих.№126 від 27.10.14 (вх.№14008/14 від 28.10.14). В судовому засіданні позовні вимоги підтримав із урахуванням поданої заяви та просив стягнути з відповідача 33 548,44 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 2290,07 грн. - пені, 1915,90 грн. - інфляційних втрат та 341,97 грн. - 3% річних.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму ВГСУ, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що збільшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог вих.№126 від 27.10.14.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином ухвалами суду від 04.09.14, 23.09.14 та 09.10.14 причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

На момент розгляду справи судом заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.11 №951 змінено назву на державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг") та Долинським будівельно-монтажним об'єднанням "Райагробуд" укладено договір фінансового лізингу №9-09-703стб/1033 від 23.11.09.

Відповідно до п.1 договору, позивач (лізингодавець) передає відповідачу (лізингоодержувачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного відповідачем (лізингоодержувачем), та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно додатку №1 до вказаного вище договору, предметом лізингу визначено - екскаватор-навантажувач Борекс-2102 вартістю 250 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, з моменту підписання акта приймання - передачі предмета лізингу, відповідач сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7(семи) відсотків невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акта, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно п. 4.2. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Позивач, на виконання умов договору фінансового лізингу №9-09-703стб/1033 від 23.11.09 передав в користування відповідачу майно, що є предметом лізингу -екскаватор-навантажувач Борекс-2102 , вартістю 250000,00 грн. що підтверджується актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки від 25.12.09, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Всупереч договірних зобов"язань, відповідач обов'язок за договором щодо сплати чергових лізингових платежів не виконав, внаслідок чого за період з 26.03.14 по 26.09.14 виникла заборгованість за договором, яка станом на 28.10.14 становить 33548,44 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати чергових лізингових платежів, тому вимога позивача про стягнення 33548,44 грн. заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору сторонами погоджено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

На підставі вказаного пункту договору позивачем за період з 26.03.14 по 26.10.14 нараховано пеню в сумі 2290,07 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування пені та задоволено її за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховано 1915,90 грн. інфляційних втрат та 341,97 грн. -3 % річних. Судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних та задоволено їх за розрахунком позивача.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до Конституції України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 806 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, керуючись ст.2, 22, 49, 55, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Долинського будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд" про стягнення 38096,38 грн. задовольнити.

Стягнути з Долинського будівельно-монтажного об'єднання "Райагробуд", вул.Обліски, 66-б, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська обл. (код ЄДРПОУ 03578001) на користь державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16-а, м. Київ (код ЄДРПОУ 30401456)- 33548,44 (тридцять три тисячі п"ятсот сорок вісім гривень сорок чотири копійки)- заборгованості за лізинговими платежами, 2290,07 (дві тисячі двісті дев"яносто гривень сім копійок)- пені, 1915,90 (одну тисячу дев"ятсот п"ятнадцять гривень дев"яносто копійок)- інфляційних втрат, 341,97 (триста сорок одну гривню дев"яносто сім копійок) - 3% річних, а також 1 827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 31.10.14