Decision № 40936134, 14.10.2014, Odesa Regional Court of Appeal

Номер провадження: 22-ц/785/8100/14

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Державної іпотечної установи на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2014 року,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, по якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за Договором про іпотечний кредит в сумі - 234 703,25 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.04.2007 року між АКБ «Трансбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 502070001, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у грошовій сумі 749 655,00 грн., строком з 04.04.2007 по 03.04.2037 року зі сплатою 13% річних.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 50/1 від 04.04.2007 року.

Також в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_4. укладено договір поруки № 50/2 від 04.04.2007 року.

23.04.2007 року між Державною іпотечною установою та банком укладено договір відступлення права вимоги №280,згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором, договорами поруки.

Свої зобов'язання за кредитним договором, відповідачі не виконали.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково, в частині стягнення відсотків. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до судового засідання не з'явились. Надали до суду заяву, в якій зазначили, що позивачем за період з 04.02.2012 року по 26.02.2013 року нараховані відсотки в розмірі 101 932, 33 грн. пеня за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 132 770, 92 грн.. Просили врахувати тяжке матеріальне становище їх родини, а саме: нещодавно скоєне ДТП (ремонт транспортного засобу), який ОСОБА_4 використовує у своїй роботі, спад доходів у зв'язку зі станом в державі, станом здоров'я ОСОБА_4, який перебуває на реабілітації після викрадення його транспортного засобу та замахом на його життя, необхідністю лікування на стаціонарі ОСОБА_2, стан здоров'я ОСОБА_3, який також потребує лікарського втручання до стабілізації нормальної діяльності організму, та беручи до уваги, що відсотки на тіло кредиту становлять - 101 932, 33 грн, та скасувати заявлену позивачем пеню в розмірі 132 770, 92 грн., яка, на їх думку, не впливає на суму основного боргу, залишивши для стягнення за вказаним позовом тільки відсотки і сумі 101 932, 33 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит за нараховані відсотки в сумі 101 932, 33 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи пеню за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 50 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи суму сплаченого судового збору по 782,34 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник Державної іпотечної установи подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про зміну рішення суду в частині часткового стягнення пені і задоволення позовних вимог в зазначеній частині зі стягненням з відповідачів на користь позивача пені за період з 31.03.2012 року по 01.04.2013 року в розмірі 115 612 грн. 92 коп. в зв'язку з тим, що рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що 04.04.2007 року між АКБ « Трансбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 502070001, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у грошовій сумі 749 655,00 грн., строком з 04.04.2007 по 03.04.2037 року зі сплатою 13% річних.

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 50/1 від 04.04.2007 року.

Також в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_4. укладено договір поруки № 50/2 від 04.04.2007 року.

23.04.2007 року між Державною іпотечною установою та банком укладено договір відступлення права вимоги №280,згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором, договорами поруки.

На даний час ОСОБА_2 не належним чином виконує зобов'язання , в строк та на умовах договору.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України,зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п.2.4 договору про іпотечний кредит, ОСОБА_2 зобов'язана щомісячно до 04 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 8 292,68 грн та здійснити остаточне погашення не пізніше 03.04.2037 року. На даний час ОСОБА_2 порушені вищезазначені умови договору про іпотечний кредит, а саме- неналежним чином , не сплачує ануїтентних платежів.

Відповідно до п.6.1 договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, сторони несуть відповідальність в порядку і на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до ст. 611, 615 ЦК України, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Пунктом 5.3.3 договору про іпотечний кредит встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язана у разі порушення умов договору про іпотечний кредит та/або іпотечного договору на вимогу кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Згідно п. 6.2 договору про іпотечний кредит, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, ОСОБА_2 зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

06.11.2012 року Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення, відповідно до якого з відповідачів в солідарному порядку стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит на користь позивача станом на 24.01.2012 року по основній сумі боргу 738 937,52 грн., нараховані відсотки 55 820,81 грн., пеня 1 854,78 грн. На даний час рішення не виконано.

Згідно п. 10.1 договору про іпотечний кредит № 502070001 від 04.04.2007 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Таким чином, за порушення умов договору про іпотечний кредит за період з 04.02.2012 року по 26.02.2013 року нараховані відсотки в розмірі - 101 932,33 грн., пеня за прострочення сплати кредитних коштів в сумі - 132 770, 92 грн.

Пунктом 1.1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до п.3.2 договору поруки, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Таким чином, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання ОСОБА_2 умов договору про іпотечний кредит.

Відповідачі визнали позов в частині стягнення відсотків в розмірі 101 932, 33 грн.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач -визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з постановою № 14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача пеню за прострочення в сумі 132 703, 25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме розрахунку пені, наданого позивачем, сума пені в розмірі 132 770,92 грн. нарахована за період з 04.02.2012 року по 26.02.2013 рік (а.с.61).До суду позивач звернувся 01.04.2013 року.

Відповідачами подана до суду заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності, згідно п.1. ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, дану вимоги слід задовольнити частково, в частині стягнення пені в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 27 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судами лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, яка нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу ( наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Враховуючи наведене, а також, приймаючи до уваги майновий стан відповідачів та ступінь виконання зобов'язання, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача пеню за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 50 000 грн.

Колегія вважає, що судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи, однак колегія не погоджується з розміром пені стягнутої з відповідачів.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд першої інстанції правомірно врахував матеріальний стан відповідачів, та наявність поданої ними заяви про зменшення пені, однак колегія вважає, що помилково визначив розмір пені яка підлягає стягненню в розмірі 50 000 грн., в зв'язку з чим колегія змінює рішення суду першої інстанції в зазначеній частині зі стягненням з відповідачів солідарно на користь позивача пеню в розмірі 101 932, 33 грн. за прострочення сплати кредитних коштів.

В іншій частині відсутні підстави для скасування, чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Державної іпотечної установи задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2014 року змінити в частині визначення розміру стягнення пені за прострочення сплати кредитних коштів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи пеню за прострочення сплати кредитних коштів в сумі 101 932, 33 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий О.А. Ступаков

Судді В.А. Станкевич

О.Д. Варикаша