Court ruling № 40927735, 08.10.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2014 року К/800/43613/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року по справі № 826/20032/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київ-одяг»

(далі - ПАТ «Київ-одяг»)

до Київського міського центру зайнятості (далі - Центр зайнятості)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Київ-одяг» у грудні 2013 року звернулось до суду з позовом до Центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення від 2 грудня 2013 року № 4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у сумі 1593,55 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Київ-одяг» зареєстровано в Оболонському районному центрі зайнятості платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття.

У період з 15 листопада 2013 року по 21 листопада 2013 року на підставі направлення від 15 листопада 2013 року № 359 Центром зайнятості проведено планову перевірку ПАТ «Київ-одяг» з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, нарахованих 1 січня 2011 року за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки Центром зайнятості 21 листопада 2013 року складено Акт № 361, яким встановлено, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено страхові внески до Фонду, нараховані до 1 січня 2011 року.

На підставі вказаного Акту відповідачем 2 грудня 2013 року прийнято рішення № 4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу у сумі 1593,55 грн.

Відмовляючи ПАТ «Київ-одяг» у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції чинній до 31 грудня 2010 року) роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності 1 січня 2011 року, зазначені положення викладено в іншій редакції, згідно з якою виключено положення щодо стягнення із страхувальників пені, зокрема, у разі несвоєчасної сплати ними страхових внесків та встановлену іншу відповідальність роботодавця.

При цьому, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення зазначеної вище заборгованості за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що недоїмка у позивача виникла за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року.

Враховуючи вищевикладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, є обґрунтованим оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Суд касаційної інстанції, вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київ-одяг» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Загородній А.Ф.

Рецебуринський Ю.Й.