Decision № 40852013, 22.09.2014, Tiachiv District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 307/2693/14-ц

Провадження № 2/307/1217/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору позики від 01.02.2013 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 000 гривень з кінцевим терміном їх повернення до 31 грудня 2013 року. А 31.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором, за умовами якого до нового кредитора перейшли всі права позикодавця за договором позики від 01.02.2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2014 року рішення Тячівського районного суду від 9 квітня 2014 року по справі № 307/81/14-ц скасовано, затверджено мирову угоду за умовами якої ОСОБА_2 визнає ОСОБА_1 належним позикодавцем за договором позики від 1 лютого 2013 року. Сторони визначили суму боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по договору позики від 1 лютого 2013 року в розмірі 292 214.86 гривень. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язується погасити заборгованість вказану в п. 2 цієї угоди протягом 24 місяців з моменту затвердження даної мирової угоди, але не пізніше 23 червня 2016 року по 12 175.62 гривень шляхом передачі коштів готівкою (з видачею відповідної розписки) або перерахувати кошти на розрахунковий рахунок одержувача: НОМЕР_2 (номер карткового рахунку НОМЕР_1), банк одержувача ПАТ «Укрсоцбанк», МФО банку 300023, код банку 00039019. Останнім днем щомісячної сплати є останній день місяця. Позичальник вправі повернути позику достроково. Сторони погодилися, що на суму, яка вказана в п. 2 даної угоди не нараховуються жодні штрафні санкції, відсотки, пеня тощо, а відповідно сума є незмінною і сталою.

Таким чином обов'язок сплати коштів у сумі 12 175.62 гривень настав 1 липня 2014 року, так як останній день червня місяця припав на 30 число червня місяця, який був вихідним днем (ч.5 ст. 254 ЦК України).

Станом на дату звернення з позовом до суду відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав.

Оскільки мирова угода є різновидом зобов'язань, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою), то на підставі ст.ст. 509 , 526, 610, 1050 ч.2 ЦК України просить достроково стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 292214.86 гривень.

Позивач в судове засідання не з'явився, так як згідно до поданої письмової заяви просив розглянути справу у його відсутності і позов задоволити , а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 197 ч.2 ЦПК України , у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб , які беруть участь у справі , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд вважає, що позов підставний і в судовому засіданні доведений.

В судовому засіданні встановлено, що згідно до договору позики від 01.02.2013 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 200 000 гривень з кінцевим терміном їх повернення до 31 грудня 2013 року. А 31.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором, за умовами якого до нового кредитора перейшли всі права позикодавця за договором позики від 01.02.2013 року( а.с.6,7).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2014 року рішення Тячівського районного суду від 9 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано, затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_2 визнає ОСОБА_1 належним позикодавцем за договором позики від 1 лютого 2013 року. Сторони визначили суму боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 по договору позики від 1 лютого 2013 року в розмірі 292 214.86 гривень. Позичальник ОСОБА_2 зобов'язується погасити заборгованість вказану в п. 2 цієї угоди протягом 24 місяців з моменту затвердження даної мирової угоди, але не пізніше 23 червня 2016 року по 12 175.62 гривень шляхом передачі коштів готівкою (з видачею відповідної розписки) або перерахувати кошти на розрахунковий рахунок одержувача: НОМЕР_2 (номер карткового рахунку НОМЕР_1), банк одержувача ПАТ «Укрсоцбанк», МФО банку 300023, код банку 00039019. Останнім днем щомісячної сплати є останній день місяця. Позичальник вправі повернути позику достроково. Сторони погодилися, що на суму, яка вказана в п. 2 даної угоди не нараховуються жодні штрафні санкції, відсотки, пеня тощо, а відповідно сума є незмінною і сталою( а.с. 8, 9).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, в тому числі договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного, мирова угода є різновидом зобов'язань, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками , а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, чи неналежне виконання боржником свого обов'язку.

Згідно до ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

А згідно до ст.60 цього Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 58 , 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими. Обставини справи , які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене , суд вважає , що вимоги позивача, які підтверджені письмовими доказами є підставними , а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати в частині сплати судового збору покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 60 , 169 , 209 , 212-215 ЦПК України , ст.ст. 11, 509, 526, 610, 1046, 1050 ЦК України , суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 292214( двісті дев'яносто дві тисячі двісті чотирнадцять) гривень 86 копійок та 243 гривні 60 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1678 гривень 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: М.М.Розман