Справа № 168/127/13-ц
6/168/22/2014р.
від 02.10.2014р.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.10.2014року Старовижівський районний суд Волинської області
в складі : головуючого судді - Л. О. Кошелюк
при секретарі - Сулеві Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за поданням ДВС Старовижівського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ :
З подання слідує, що у провадженні ДВС є виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі по 300 грв. щомісячно, починаючи з 13.02.2013 року до досягнення ними повнолітття.
03.06.2013 року відкрито виконавче провадження за № 38273696. ВДВС вважає,що боржник ухиляється від сплати аліментів. Не працює. Борг складає 11080 грв.
Просить тимчасово обмежити право виїзду боржника за межі України з метою забезпечення виконання судового рішення.
У судове засідання представник ДВС не з"явився. У поданні зазначив про розгляд справи у його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.32 ЗУ "Про виконавче провадження" від 04.11.2010р.,крім перелічених у ній заходів примусового виконання, визначено й інші заходи, передбачені рішенням. А ст.6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в"їзду в Україну громадян" від 21.01.1994 р. (з послід. змінами) дозволено за рішенням суду тимчасово відмовити у виїзді за кордон громадянинові України, якщо він ухиляється від виконання зобов"язань, покладених на нього судовим рішенням.
З оглянутого виконавчого провадження №38273696 з"ясовано,що виконавчий документ надійшов 03.06.2013 р. Державним виконавцем перевірено майновий стан рухомого і нерухомого майна ОСОБА_1 і за ним рахується лише будинок та земельна ділянка. Відомо,що боржник постійно виїжджає на сезонні роботи у Республіку Литву.
На неодноразові виклики (13.01.,26.03,26.06. 2014 року) ДВС не з"являвся. Аліменти сплачено ним один раз у сумі 320 грв.
Наведене свідчить, що боржник ухиляється від сплати аліментів. Офіційно працюючим за місцем проживання не рахується.Тому є підстави для вжиття певних обмежень щодо нього .
А вищезгаданим Законом "Про порядок виїзду з Україниі в"їзду в Україну громадян", передбачено право тимчасового обмеження у виїзді за кордон у разі ухилення особи від виконання зобов"язань.
У даному випадку обмеження не порушуватиме ст. 22 Конституції, якою права і свободи гарантуються і неможуть бути скасовані. А також не суперечитиме ст.8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, де зазначено, що держава не може втручатися у здійснення права людини інакше ... як з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров"я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Судом з"ясовано, що ДВС вичерпало всі можливі заходи по виконанню рішення.
А виїзд за кордон надаватиме можливість боржнику уникати боргових зобов"язань.
З врахуванням викладеного суд вважає доцільним застосувати тимчасове обмеження у праві виїзду боржнику за межі України.
Керуючись ст. ст. 377-1 ЦПК України, суд
ухвалив :
Подання задовольнити.
Громадянину України ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю і мешканцю с. Текля Старовижівського району Волинської області) - тимчасово обмежити право виїзду за межі України - до повідомлення про зняття обмеження.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд.
Суддя: Л. О. Кошелюк
The court decision No. 40729434, Stara Vyzhivka District Court of Volyn Oblast was adopted on 02.10.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 168/127/13-ц. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: