№ 40494039, 01.09.2014, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року 810/4581/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макарівська»

про

стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макарівська» про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 6756,25 грн. та пені за порушення термінів їх сплати у розмірі 272,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому зобов’язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов, будь – яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макарівська» є юридичною особою та перебуває на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

08 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макарівська» подало звіт до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році на підприємстві відповідача становила 8 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить – 1 особа, однак на підприємстві не було працевлаштовано жодної особи, якій встановлено інвалідність.

Таким чином, перевіркою встановлено, що відповідач не забезпечив працевлаштування одного інваліда.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов’язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 6756,25 грн. та пеню в розмірі 272,70 грн., що разом становить 7028,95 грн.

Суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, тому позивач звернувся до суду про стягнення сум вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон України №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України №875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України №875-ХІІ встановлено обов’язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 Закону України №875-ХІІ підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що інваліди безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості з метою працевлаштування в порядку визначеному статтею 18 Закону України №875-ХІІ.

Як убачається зі звіту, поданого відповідачем до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідач повинен був забезпечити у 2013 році працевлаштування одного інваліда, однак, фактично на підприємстві в 2013 році не працювало жодного інваліда.

Доказів на підтвердження того, що відповідачем було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або доказів того, що ним подавалась до Макарівського районного центру зайнятості статистична звітність форми № 3-ПН із зазначенням вакантних посад для осіб, яким встановлено інвалідність відповідачем суду не надавались.

Натомість, позивачем було надано лист Макарівського районного центру зайнятості від 22.07.2014 № 1459, з якого убачається, що відповідач не подавав до Макарівського районного центру зайнятості у 2013 році звітів форми 3 – ПН про наявність вакансій для інвалідів.

Оскільки відповідач не дотримався вимог, встановлених частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ, він зобов’язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Макарівська» (код ЄДРПОУ 37051291) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 7028 (сім тисяч двадцять вісім) гривень 95 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.