№ 40407684, 04.09.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 876/5084/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Клюби В.В., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Соломахи О.І.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду 23 квітня 2014 року за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Ківерцівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В березні 2014 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 0004071700 від 09.10.2013 р., яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 153190 грн., в тому числі 122552 грн. основного платежу та 30638 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржив позивач. Апеляційну скаргу мотивує тим, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення перевірки, оскільки наказ про її проведення, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення він не отримував, чим було порушена сама процедура. В податкового органу відсутні докази надсилання на його адресу вказаних документів. Крім того, відповідно до положень п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.152.9.1 ст.152 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова інспекція мала б перевірити звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) за повний календарний місяць, а тому вважає, що за такий період у нього перевищення відсутнє. Також апелянт вказує на те, що оскаржуване ППР винесене з порушенням вимог п.86.8 ст.86 ПК України, оскільки воно було прийняте після отримання ним копії акта перевірки. Крім того, податковий орган, приймаючи ППР, вийшов за межі встановленого п.102.1 ст.102 ПК України строку, оскільки перевірявся період з березня 2010 року по лютий 2011 року, хоча в акті вказаний інший період з 01.03.2011 р. по 31.07.2013 р., тобто в акті перевірки взято у розрахунок обсяг виручки, що виходить за межі перевіряє мого періоду. Також ФОП ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги п.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, згідно якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Тому просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 р. у справі № 803/520/14 та прийняти нов., якою визнати протиправним та скасувати ППР Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ) № 0004071700 від 09.10.2013 р.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_2 25.05.1994 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_2. Фактично суб'єкт господарювання здійснює свою діяльність та знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Як зазначено в акті № 421/1701/НОМЕР_3 від 22.08.2013 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платком ПДВ за період з 01.03.2011 р. по 31.07.2013 р.», ФОП ОСОБА_2 взятий на податковий облік Ківерцівською ОДПІ 05.05.1994 р. (№ б/н) та станом 12.08.2013 р. продовжує перебувати на обліку в цій інспекції. У періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання був платником податків на загальній системі оподаткування. Платником ПДВ зареєстрований не був.

Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, Ківерцівська ОДПІ листом № 449/0/17/10 від 16.04.2013 р. направила на адресу ФОП ОСОБА_2 запит, в якому на підставі п.73.5 ст.73 ПК України просила у 10-денний термін надати письмові пояснення та документальне підтвердження обсягів оподатковуваних операцій за період з 01.03.2010 р. по 28.02.2011 р. Вказаний лист 18.04.2013 р. був надісланий контролюючим органом за адресою ФОП ОСОБА_2, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1), однак повернувся на адресу податкової 24.05.2013 р. з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

У зв'язку з неотриманням від ФОП ОСОБА_2 запитуваних документів, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, наказом № 94 від 05.08.2013 р. Ківерцівська ОДПІ призначила позапланову документальну невиїзну перевірку з терміном проведення з 12 по 16 серпня 2013 року. Вказаний наказ був направлений на адресу підприємця 06.04.2014 р., однак також повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується оглянутим у судовому засіданні оригіналом конверту, копія якого додана до матеріалів справи.

В період з 12.08.2013 р. по 16.08.2013 р. головним державним інспектором відділу доходів і зборів фізичних осіб Ківерцівської ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.03.2011 р. по 31.07.2013 р.

За результатами перевірки був складений акт № 421/1701/НОМЕР_3 від 22.08.2013.

Згідно висновків акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.181.1, п.183.2 ст.181 ПК України в частині неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ при перевищенні обсягів 300000 грн., що призвело до заниження суми ПДВ за період з березня 2011 року по квітень 2013 року на суму 122551,69 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Ківерцівською ОДПІ було прийняте ППР № 0004071700 від 09.10.2013 р., яким ФОП ОСОБА_2 було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 153190 грн., в тому числі 122552 грн. основного платежу та 30638 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи видно, що копія акту перевірки та ППР, яке було прийняте на його підставі, були надіслані позивачу, проте повернулися із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» та ПК України. Відповідно до вимог п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183 ПК України позивач був зобов'язаний зареєструватися як платник ПДВ. Крім того, суд першої інстанції вважав помилковим висновок ФОП ОСОБА_2 щодо необхідності застосування поняття «податкового (звітного) періоду» та обґрунтованим висновок податкового органу щодо встановлення перевищення позивачем ліміту у сумі 300000 грн. за останні 12 календарних місяців. Також суд першої інстанції вважав, що 1095-денний строк давності застосовується лише до строку нарахування контролюючим органом податкового (грошового) зобов'язання і не стосується інших процесуальних дій податкового органу. Триваюче правопорушення, яке було розпочате у березні 2011 року, було виявлене в акті перевірки від 22.08.2013 р.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступних міркувань.

Виходячи з прикінцевих положень ПК України, до даних правовідносин слід застосовувати положення цього Кодексу.

У відповідності до п.181.1 ст.181 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно п.183.10 ст.183 цього Кодексу, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналіз наведеної норми ПК України дає підстави вважати, що в тому разі, якщо особа, яка перебуває на загальній системі оподаткування не зареєструвалася у відповідності до вимог п.181.1 ст.181 ПК України платником ПДВ, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України», який набрав чинності 03.08.2014 р. (Єдиний реєстраційний код : 73421/2014), були внесені зміни до п.181.1 ст.181 ПК України, якими збільшено загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нараховану (сплачену) протягом останніх 12 календарних місяців до 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішення Конституційного Суду України в справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), суд зазначив, що Конституція передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Це правило також є загальновизнаним принципом права, що має чітко виражену гуманістичну спрямованість. Згідно з цим правилом «щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього рішенні.

Стаття 180 ПК України містить визначення поняття платника податку.

Проте, ПК України, зокрема внесеними до нього змінами, не визначено чи зобов'язаний платник податків при триваючому порушенні сплачувати ПДВ, за умови, коли він не зобов'язаний на даний час реєструватися платником ПДВ.

Пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року по справі № 803/520/14 скасувати та прийняти нову, якою позов Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0004071700 від 09.10.2013 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В.Клюба

І.О.Яворський

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.09.2014 р.