Court ruling № 40366096, 02.09.2014, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 р. Справа № 5933/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002021703 від 13.02.2014 року.

Позов мотивовано тим, що позивач скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку на підставі пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України в межах строків, які визначені у статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0002021703 від 13.02.2013 року скасовано.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем було дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності, а доводи відповідача про те, що позивач мав право на подання спірного уточнюючого розрахунку протягом 365 календарних днів, на думку суду першої інстанції, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт № 559/17.3/НОМЕР_1 від 30.01.2014 року. Перевіркою позивача встановлені порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 291604 грн., в т.ч. за червень 2013 року на суму 278753 грн., за липень на суму 1200 грн. та за серпень 2013 року на суму 11651 грн.

Вказаний висновок мотивовано тим, що позивач в поданому уточнюючому розрахунку за жовтень 2013 року до декларації за червень 2013 року відніс до складу податкового кредиту податкові накладні, з дати виписки яких минуло 365 календарних днів, а саме: від 31.07.2012 року №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 року №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 року №11, №13, №14, від 30.08.2012 року №15.

Таким чином, податкова інспекції дійшла висновку, що в порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємство неправомірно сформувало податковий кредит у загальному розмірі 291604 грн. по податковим накладним, які виписані у липні та серпні 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 30 січня 2014 року №559/17.3/НОМЕР_1 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0002021703, яким нарахований основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 291604 грн. та штрафні санкції у розмірі 145 802 грн.

Судом також встановлено те, що на виконання умов договорів будівельного підряду ПП "Житлобуд-1" виписало ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 31.07.2012 року №13, №12, №11, №10, №9, №7, №5, №4, від 08.08.2012 року №59, від 13.08.2012 №5619/15, від 29.08.2012 року №11, №13, №14, від 30.08.2012 року №15, загальний розмір ПДВ яких становить 293130,93 грн. (а.с.38-61).

Вищезазначені податкові накладні були включені до складу податкового кредиту червня 2013 року уточнюючим розрахунком у жовтні 2013 року. Так, з копії декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року вбачається, що до розділу ІІ "Податковий кредит" додатку №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" ФОП ОСОБА_1 включив податкові накладні у червні 2013 року, які виписані ПП "Житлобуд-1" відповідно у липні та серпні 2012 року (а.с. 64).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання позивачем встановленого порядку внесення змін до податкової звітності з наступних міркувань.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог податкового законодавства, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів будівельного підряду, відповідачем не надано.

Відповідно до пп. 3 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач, виявивши факт завищення податкового зобов'язання у червні 2013 року, правомірно подав уточнюючий розрахунок у листопаді 2013 року, а тому відповідачем незаконно збільшено суму грошового зобов'язання позивача.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі №803/839/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя: Р.Б. Хобор

Судді: Я.С. Попко

Р.П. Сеник