Справа № 127/9888/14-ц
Провадження № 2/127/3856/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Овсюк Є.М.,
при секретарі Олійник І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Вінниці цивільну справу за позовом Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради - Комунального закладу міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради - Комунального закладу міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 29.10.13 близько 12:00 год. водій ОСОБА_1 керуючи технічно-справним автомобілем марки «Опель Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом у дворі будинку АДРЕСА_1, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до інших осіб, з необережності здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався в попутному з автомобілем напрямку. Відразу ж після скоєння наїзду водій ОСОБА_1 самостійно на вищевказаному автомобілі завіз пішохода ОСОБА_3 в лікарню, чим перемістив транспортний засіб. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого четвертального перелому правої кульшової кістки зі зміщенням, який не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами. Дані тілесні ушкодження належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2394 від 23.12.2013. 24.12.2013 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 доставлений до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та перебував на лікуванні в відділенні реанімації з 01.11.2013 по 02.11.2013 та в травматологічному відділенні з 29.10.2013 по 01.11.2013; 02.11.2013 по 14.11.2013. Згідно довідок Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 06.12.2013, вартість перебування на лікуванні в відділенні реанімації з 01.11.2013 по 02.11.2013 становить 4287,90 грн., а в травматологічному відділенні з 29.10.2013 по 01.11.2013; 02.11.2013 по 14.11.2013 - 1239,59 грн., що разом становить - 5527,49 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2014 ОСОБА_1, відповідно до ст. 46 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим. Однак, на даний час залишаються не відшкодованими збитки, завдані діями ОСОБА_1, що є порушенням державних інтересів та підставою звернення прокурора до суду.
В судовому засіданні прокурор Кириченко В.В. позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відповідно до ст. 169 п.4 ЦПК України, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки в справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін. Суд, вирішив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 29.10.2013р. близько 12:00 год. водій ОСОБА_1 керуючи технічно-справним автомобілем марки «Опель Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом у дворі будинку АДРЕСА_1, не переконався, що це буде безпечним, не звернувся за допомогою до інших осіб, з необережності здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався в попутному з автомобілем напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого четвертального перелому правої кульшової кістки зі зміщенням, який не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами. Дані тілесні ушкодження належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2394 від 23.12.2013.
24.12.2013р ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 доставлений до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги та перебував на лікуванні в відділенні реанімації з 01.11.2013р по 02.11.2013р та в травматологічному відділенні з 29.10.2013р по 01.11.2013р; 02.11.2013р по 14.11.2013р. Згідно довідок Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 06.12.2013р, вартість перебування на лікуванні в відділенні реанімації з 01.11.2013р по 02.11.2013р становить 4287,90 грн., а в травматологічному відділенні з 29.10.2013р по 01.11.2013р; 02.11.2013р по 14.11.2013р - 1239,59 грн., що разом становить - 5527,49 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2014р ОСОБА_1, відповідно до ст. 46 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Відповідно до ч.3 ст. 1206 Цивільного кодексу України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Крім того, п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545 передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними, а тому такими що підлягають до задовлення, оскільки із вчиненням ОСОБА_1 злочину державному закладу охорони здоров'я завдано шкоду, яка ним повинна бути відшкодована.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору його, згідно ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів на користь держави.
Керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради (міського бюджету м.Вінниці) 5527,49 грн. в рахунок відшкодування витрат комунального закладу Міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (отримувач - ГУК у Вінницькій обл./Вінницька обл. 24060300, ЄДРПОУ 37979858, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області МФО 802015, р/р 31417544700001).
Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було подано апеляційну скаргу.
Суддя:
The court decision No. 40187187, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 11.08.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary information conveniently.
This decision relates to case No. 127/9888/14-ц. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: