№ 39886497, 22.07.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 916/1175/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М., Харченко В.М.,

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради, м. Одеса (далі - КП "Одесреклама"),

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014

зі справи № 916/1175/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД Сіті-Стаіл Груп", м. Одеса (далі - ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп"),

до КП "Одесреклама"

про зобов'язання повернути майно.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" - Соболевського В.М.

КП "Одесреклама" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання повернути із чужого незаконного володіння дві рекламні конструкції, розмірами 2150х1810х200 мм та 1510х1010х100 мм, що належить позивачеві на праві власності.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.03.2014 (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Туренко В.Б. - головуючий, судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову; зобов'язано КП "Одесреклама" повернути ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" дві рекламні конструкції розміром 2150х1810х200 мм та 1510х1010х100мм; стягнуто з КП "Одесреклама" на користь ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" судовий збір в загальній сумі 4 698, 60 грн., у тому числі за подання апеляційної та касаційної скарг.

КП "Одесреклама" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального та права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- 15.07.2011 приватне підприємство "Ніко" (продавець) та ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого покупець придбав у власність рекламні засоби, зокрема, два банери вартістю 2 000 грн. кожний;

- на виконання Договору ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" передано зазначені банери згідно з актом приймання - передачі від 15.07.2011 № 15/07;

- відповідно до видаткової накладної від 15.07.2011 № 15/07 банери мають розміри: "2150х1800х150 та 1500х1200х150";

- 02.08.2012 представником КП "Одесреклама" складено акти фіксації №№ 000231, 000232, за змістом яких дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами розміром 2х2х1 та 1,4х1х1 на фасаді будинків №№76, 80 по просп. Добровольського, відсутні;

- 06.08.2012 управлінням реклами Одеської міської ради видано ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" приписи про усунення порушень за № 02-06-1633/22 та № 02-06-1633/21 з вимогою в строк до 09.08.2012 зазначені рекламні конструкції демонтувати, про що письмо сповістити управління реклами Одеської міської ради із доданням відповідної фотофіксації з цього приводу;

- за відсутністю доказів демонтування вказаних рекламних засобів представником управління реклами Одеської міської ради складено акти демонтажу від 04.12.2012 № 0542 та від 23.04.13 № 031; з тексту яких вбачається, що рекламний засіб на фасаді будинку по просп. Добровольського, 76 розміром 2х2х1 та рекламний щит на фасаді будинку по просп. Добровольського, 80 розміром 1,4х1х1 демонтовано та вивезено на склад КП "Одесреклама" для зберігання; термін зберігання складає від трьох до шести місяців; у актах зазначено, що ці конструкції належать ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп";

- листами від 04.12.2012 № 0542 та від 23.04.2013 № 031 КП "Одесреклама" повідомила ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп", проте, що рекламні конструкції, а саме: щит 2х2х1 та щит 1,4х1х1, належні позивачу, демонтовані, відповідно, про що складено акти; у цих листах визначено спосіб одержання позивачем вказаного майна та вказано, що його без відшкодування витрат КП "Одесреклама" на проведення демонтажу не допускається;

- 02.08.2013 ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" зверталося до КП "Одесреклама" з заявою про повернення демонтованих рекламних засобів; проте, КП "Одесреклама" листом від 13.08.2013 № 1096/01-28 відмовило у задоволенні зазначеної заяви у зв'язку з тим, що із доданих до заяви документів (копії договору купівлі - продажу від 15.07.2011, копії акту приймання - передачі рекламних конструкцій від 15.07.2011 № 15/07, копії видаткової (прибуткової) накладної від 15.07.2011) не вбачається, що демонтовані згідно зі згаданими актами демонтажу від 04.12.2012 № 0542 та від 23.04.2013 № 031 рекламні конструкції належать ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач не довів право власності на спірне майно внаслідок того, що демонтоване майно в поданих суду документах позивача та відповідача має відмінності в найменуванні та розмірах.

У свою чергу апеляційний господарський суд у прийняті рішення виходив з того, що:

актом обстеження спірних рекламних конструкцій від 20.09.2013 на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду по даній справі встановлено, що конструкція "рекламний засіб на фасаді" відповідно до акту демонтажу від 04.12.2012 № 0542, з зазначеними в акті розмірами 2х2х1, фактично має розмірі 2150х1810х200 мм, а конструкція "рекламний щит на фасаді" відповідно до акту демонтажу від 23.04.2013 № 031, з зазначеними в акті розмірами 1,4х1х1, фактично має розмірі 1510х1010х100 мм;

розміри рекламних конструкцій, вказані у видатковій накладній від 15.07.2011 № 15/07 (2150х1800х150 та 1500х1200х150) з урахуванням допустимої похибки, різності шкали (міліметри та метри) та способів вимірювання практично співпадають з розмірами рекламних конструкцій, які зазначені в акті обстеження від 20.09.2013, та фактично знаходяться на складі відповідача (2150х1810х200 мм та 1510х1010х100 мм), і зовсім не співпадають з розмірами, зазначеними в актах демонтажу від 04.12.2012 № 0542, від 23.04.2013 № 031 (2х2х1 та 1,4х1х1);

рекламні конструкції, придбані ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" від ПП "Ніко", є рекламними конструкціями щодо яких подавалися заяви для отримання дозволів на розміщення, та які демонтувалися представниками КП "Одесреклама" і фактично зберігаються на складі останнього, що підтверджується фотофіксацією упродовж всіх етапів;

відмінності в назві та в індивідуальних характеристиках рекламних конструкцій пояснюються тим, що бухгалтерією ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" на підставі Договору, акту приймання-передачі від 15.07.2011, видаткової накладної від 15.07.2011 № 15/07 обліковуються рекламні конструкції, визначені продавцем - ПП "Ніко" як банери розміром 2150х1800х150 та 1500х1200х150; водночас під час оформлені дозволів на розміщення реклами, представником позивача, було зазначено ці ж банери під іншою назвою як лайт-бокс, а під час демонтажу (04.12.2012 та 23.04.2013) представниками КП "Одесреклама" спірні рекламні конструкції були визначені як щити розміром 2х2х1 та 1,4х1х1;

- у всіх документах, складених Управлінням реклами Одеської міської ради та КП "Одесреклама", а саме: в актах фіксації, приписах про усунення порушень, актах проведення демонтажу та відповідних листах, ТОВ "ЛТД Сіті-Стаіл Груп" фактично визнано власником спірного майна.

Статтею 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 вказаного Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно частини сьомої статті 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 387 вказаного Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд у прийнятті постанови дійшов правильних висновків, зокрема, про те, що КП "Одесреклама" незаконно утримує спірне майно, яке належить позивачеві на праві власності.

Досліджені неточності в термінології щодо назви спірного майна не повинні спричинювати наслідки позбавлення позивача права власності, оскільки жодних даних щодо іншого власника цього майна, або щодо приналежності позивачу іншого майна, що зберігається у відповідача, судовими інстанціями не встановлено, а відповідачем таких доказів не надано.

Доводи касаційної скарги обґрунтованість висновку апеляційного господарського суду не спростовують.

Таким чином, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 у справі № 916/1175/13 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Одесреклама" Одеської міської ради - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко