№ 39881822, 23.07.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/4966/14-п Головуючий у 1 інстанції

Провадження № 33/790/427/14 Поліщук Т.В.

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Харків

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року про притягнення

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Харківській області,, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2014 року постановою судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та піддано стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Суд першої інстанції встановив, що 01 квітня 2014 року о 22 год.15 хв., ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Чері Амулет держномер НОМЕР_1 в м. Харкові по вул. Ак.Павлова, виїжджаючи з паркувального майданчику, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем Фольксваген Поло держномер НОМЕР_2, автомобілі механічно пошкоджено, чим заподіяно матеріальної шкоди.

При розгляді справи суддя дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.10.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Не погодившись з винесеним процесуальним рішенням судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року та прийняти нову, але яку саме - не конкретизує. Апелянт вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою та зазначає, що справа була розглянута за його відсутності, що позбавило його можливості надати пояснення, заявити клопотання про допит свідків та належно захистити свої інтереси. На думку ОСОБА_2, в ДТП винен водій автомобіля Фольксваген Поло, який виїхав на зустрічну смугу та раптово зупинився позаду його автомобіля, не додержався дистанції між транспортними засобами. Апелянт посилається на те, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали незначні пошкодження - лише подряпини близько 5 см; він(ОСОБА_2) не бажав таких наслідків, все сталося із необережності. ОСОБА_2 вважає, що за таких фактичних обставин суд мав можливість розцінити правопорушення як малозначне, або призначити мінімальне стягнення у вигляді штрафу, натомість застосував до нього найсуворіший вид стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами. Окрім того, апелянт зазначає, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався; має водійський стаж понад 30 років; страждає сахарним діабетом та стенокардією, у зв*язку з чим постійно потребує коштовного лікування; є приватним підприємцем, здійснює продаж автозапчастин, для перевезення яких йому вкрай необхідний автомобіль.

Одночасно, ОСОБА_2 просить поновити строк на подачу апеляційної скарги. Посилається на те, що про дату розгляду справи йому не було відомо, оскільки судові повістки він не отримував ; справа розглянута судом у його відсутність, копію постанови він одержав поштою лише 01 липня 2014 року, а 10 липня 2014 року звернувся із апеляційною скаргою.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, тому строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу; перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддею повно і всебічно встановлені всі обставини дорожньо-транспортної пригоди на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Відповідно до п. 10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутись за допомогою до інших осіб. Проте, ОСОБА_2 не виконав зазначених вимог ПДР України, не переконався в безпечності маневру, що знаходиться у причинно-наслідковому зв*язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Оскільки, адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, в діях ОСОБА_2 є склад даного адміністративного правопорушення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про винуватість водія ОСОБА_2 є обґрунтованим, підтверджується зібраними у справі доказами. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 цього висновку не спростовують.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не заперечував проти наявності обопільної вини водіїв (його та ОСОБА_5,) в дорожньо-транспортній пригоді та, посилаючись на пом*якшуючі обставини, просив застосувати до нього менш суворе адміністративне стягнення.

Доводи апелянта щодо наявності порушення ПДР України також в діях іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - водія Фольксваген Поло не можуть бути оцінені апеляційним судом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5, як єдина підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності, не складався, що, у розумінні положень ст.ст.254,256,257,279,294 КУпАП, позбавляє суд (першої та апеляційної інстанції) можливості надати оцінку діям водія ОСОБА_5 в межах провадження у справі відносно ОСОБА_2, що не позбавляє останнього права доводити винуватість в дорожньо-транспортній пригоді також іншого її учасника в разі розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог ст.268 КУпАП щодо розгляду справи у його відсутність, не є самостійною підставою для скасування судового рішення. Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції намагався у передбачений законом спосіб сповістити правопорушника про час та місце розгляду справи. Натомість, судові повістки, які були надіслані за адресою, що зазначив сам ОСОБА_2, повернуті суду без вручення за спливом терміну зберігання (а.с.7-8). За відсутності іншої можливості сповістити ОСОБА_2 про судовий розгляд, а також з огляду на скорочені терміни розгляду справ зазначеної категорії, рішення суду про розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 не є істотним порушенням вимог процесуального законодавства. На даний момент процесуальні права ОСОБА_2 на участь у судовому розгляді відновлені апеляційним судом.

Разом з тим, розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, позбавив суд першої інстанції можливості заслухати її особисті пояснення щодо обставин виявленого правопорушення, що, в свою чергу, потягло неправильне визначення виду адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Апеляційний суд приходить до висновку, що накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, як це вчинив суд першої інстанції, не узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП, яка регламентує загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Так, при накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Постанова судді взагалі не містить обґрунтування накладення найбільш суворого за видом та розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст.124 КУАП.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 вперше притягується до адміністративної відповідальності; має родину, в інтересах якої також використовується автомобіль; враховуючи специфіку його роботи, пов*язаної з використанням транспортного засобу та відсутність в матеріалах справи обставин, передбачених ст.35 КУпАП, що обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, а також з огляду на фактичні обставини адміністративного правопорушення, які свідчать про заподіяння внаслідок ДТП незначної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку, що законним та обґрунтованим буде застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст.124 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2014 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 - змінити в частині накладеного стягнення.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік замінити на штраф у розмірі 25-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме - у розмірі 425 (чотирьохсот двадцяти п'яти) гривень.

В іншій частині постанову судді залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду В.В.Шевченко