Court ruling № 39820821, 15.07.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа: № 826/3398/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

за участю секретар Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників ( далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року № 0000173720 та від 02.04.2014 року № 0000233720.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» ( далі - ТОВ «АТ Каргілл» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників було проведено камеральну перевірку даних ТОВ «АТ Каргілл» задекларованих у податковій звітності з ПДВ щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми суми бюджетного відшкодування за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2014 року № 126/28-10-37-10/20010397.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ТОВ «АТ Каргілл» вимог податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на суму ПДВ 6 946 947,00 грн. та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 2 076 102,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 08.02.2014 року № 126/28-10-37-10/20010397 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2014 року № 0000173720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6 946 947,00 грн. та від 27.02.2014 року № 0000163720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 3 114 153,00 грн., у тому числі 2 076 102,00 грн. - за основним платежем та 1 038 051,00 грн. - за штрафними санкціями.

Далі, відповідачем було проведено камеральну перевірку даних ТОВ «АТ Каргілл», задекларованих у податковій звітності з ПДВ, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.03.2014 року № 256/28-10-37-10/20010397.

На підставі даного акту перевірки податковими органами винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року № 0000233720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10420420,50 грн., в тому чисті 6 946 947,00 грн. - за основним платежем та 3 473 473,50 грн. - за штрафними санкціям.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати про те, що податковим законодавством не обмежується звітній період, в якому платник податків має право звернутися до податкових органів зі скаргою на контрагента, який порушив порядок реєстрації податкових накладних. При цьому, єдиною та необхідною правовою підставою, за наявності якої платник податків набуває право на включення витрат по господарським операціям, за результатами яких були складені такі податкові накладні, є те, що подання скарги на постачальника та включення сум ПДВ до податкового кредиту повинні бути здійсненні платником в межах одного звітного періоду.

Таким чином, оскільки ТОВ «АТ Каргілл» звернулося до відповідача із заявою про відмову постачальника надати податкові накладні та відповідною скаргою на нього в межах того самого податкового періоду ( грудень 2013 року ), в якому спірні суми ПДВ були включені товариством до складу податкового кредиту ( грудень 2013 року ), то судова колегія вважає, що в даному випадку позивач діяв у відповідності з вимогами податкового законодавства, а саме: ст.ст. 198 та 201 ПК України, що свідчить про правомірність складання податкової звітності ТОВ «АТ Каргілл» за грудень 2013 року.

Доводи апелянта про те, що позивачем було неправомірно включено до податкового кредиту за грудень 2013 року суми ПДВ за попередній період, а саме: листопад 2013 року, судова колегія вважає не обґрунтованими, безпідставними і такими, що не узгоджуються з приписами чинного податкового законодавства, зокрема, ст.ст. 198, 201 ПК України.

Таким чином, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2014 року № 0000173720 та від 02.04.2014 року № 0000233720 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.