№ 39796559, 16.07.2014, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. справа № 2a-1870/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.

за участі:

секретаря судового засідання Житняк Л.М.,

представника позивача Сумарука Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина", Приватного підприємства "Інвідіа", про визнання недійсним правочину укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соснина" і Приватним підприємством "Інвідіа" та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину в сумі 1112800 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до ТОВ "Соснина", ПП "Інвідіа", про визнання недійсним правочину укладеного між ТОВ "Соснина" і ПП "Інвідіа" та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину в сумі 1112800 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між ТОВ "Соснина" та ПП "Інвідіа" договір купівлі-продажу товару (мокросолених шкір ВРХ) завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемним, оскільки носить безтоварний характер з формальним відображенням у бухгалтерському обліку. Підтверджуються такі висновки результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Інвідіа», згідно яких у підприємства відсутні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, а кількісний склад працівників - одна особа. У зв'язку з цим договір між ТОВ "Соснина" і ПП "Інвідіа" підлягає визнанню недійсним, а в дохід держави - стягнення коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину в сумі 1112800 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідачі належно повідомлені. В минулому судовому засіданні представник відповідача ТОВ "Соснина" позовні вимогами позивача не визнав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соснина" зареєстроване, як юридична особа, 03.04.2000 року Тисменицькою райдержадміністрацією. Вказана інформація міститься в акті планової виїзної перевірки ТОВ "Соснина" від 01.02.2011 року №599/2330/30906118 (т.1 а.с.10).

Приватне підприємство "Інвідіа" 21.01.2009 року зареєстроване як юридична особа виконавчим документом Львівської міської ради (акт невиїзної документальної перевірки від 23.09.2010 року №4397/23-4/36312812 (т.1 а.с.60)).

Судом встановлено, що ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області з 20.12.2010 року по 25.01.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Соснина" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, та валютного законодавства за період з 01.09.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 01.02.2011 року №599/2330/30906118 (т.1 а.с.9-45).

Перевіркою з'ясовано, що ТОВ "Соснина" в липні 2009 року придбало у ПП "Інвідіа" товар - мокросолені шкіри великої рогатої худоби.

Підставою для придбання зазначеного товару слугував договір між ПП "Інвідіа" (продавець) та ТОВ "Соснина" (покупець) за №2009-048 від 01.07.2009 року (т.1 а.с.47).

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи долучені копії податкових накладних, а саме від 01.07.2009 №7010000004 на загальну суму з ПДВ 179930 грн.; від 07.07.2009 №7070000001 на загальну суму з ПДВ 332870 грн.; від 10.07.2009 №7100000001 на загальну суму з ПДВ 368280 грн.; від 16.07.2009 №7160000001 на загальну суму з ПДВ 231720 грн.; копії видаткової накладної № РН-8050001 від 05.08.2009 року на загальну суму з ПДВ 220000 грн. і податкової накладної №8050000001 від 05.08.2009 року; копії видаткової накладної за №РН-8060002 від 06.08.2009 року на загальну суму з ПДВ 185000 грн. і податкової накладної №8060000002 від 06.08.2009 року; копії видаткової накладної №РН-8100006 від 10.08.2009 року на загальну суму з ПДВ 50000 грн. і податкової накладної №8100000005 від 10.08.2009 року; копії видаткової накладної № РН-8120002 від 12.08.2009 року на загальну суму з ПДВ 399000 грн. і податкової накладної №8120000002 від 12.08.2009 року (т.1 а.с.48-52, т.2 а.с.42-49).

Крім того, сторонами надані суду копії платіжних доручень, проведені банківською установою, на підтвердження перерахування ТОВ "Соснина" коштів ПП "Інвідіа" за придбаний товар (т.1 а.с.52-59, т.2 а.с.28-41).

Під час проведення зазначеної планової виїзної перевірки ТОВ "Соснина" ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області вважала, що господарські операції між ТОВ "Соснина" і ПП "Інвідіа" в липні 2009 року є нікчемними. При цьому контролюючий орган посилався на акт невиїзної документальної перевірки ПП "Інвідіа", згідно з висновками якого правочини укладені підприємством в липні 2009 року визнані нікчемними (т.1 а.с.60-64).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначене господарське зобов'язання вчинене відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемним. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст.238 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З вищенаведеного вбачається, що умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст.250 Господарського кодексу України є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним правочину, укладеного між відповідачами 01.07.2009 року, є безпідставною.

Встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу (в редакції статті, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них. Такий умисел виникає при укладенні договору, а не в момент здійснення розрахунку.

Суд вважає, що моментом виникнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави, в контексті ст.250 Господарського кодексу України, є підписання 01.07.2009 року договору за №2009-048. Саме з цього часу слід обчислювати строк для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулася в суд із позовом 01.08.2011 року (дата поштового направлення позовної заяви до суду), а господарські відносини між відповідачами мали місце в липні 2009 року, то позивачем пропущено строк, встановлений ст.250 Господарського кодексу України, для звернення про застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій - стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину в сумі 1112800 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 18.07.2014 року.