Справа № 1-КП/359/316/2014
359/6493/14-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 17» липня 2014 року
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Криворучка І.В.
прокурора Григоренка В.С.
підозрюваної ОСОБА_1
при секретарі Бердник О.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за підозрою:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Республіки Узбекистан, з середньою освітою, не працюючої, на території України раніше не судимої, громадянки Республіки Узбекистан, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
В 2013 році, точної дати досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_1, вперше приїхала на територію України до своїх родичів, а саме в Чернігівську обл., Ніжинський р.н., с. Вертіївка.
Так як термін перебування на території України для іноземців не повинен перевищувати 90 днів, то вона повинна була залишати Україну для продовження терміну перебування. У грудні 2013 ОСОБА_1 знаходячись в продовольчому магазині, який розташований в с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, познайомилася з невстановленою досудовим слідством особою. У ході розмови ОСОБА_1 повідомила останню, що у неї закінчується термін перебування на території України. Після чого невстановлена досудовим слідством особа повідомила ОСОБА_1, що може допомогти їй, а саме поставити в паспорті відмітки штампів про перетин державного кордону України за грошову винагороду в сумі 800 грн.
У цей час ОСОБА_1, не бажаючи залишати територію України і не маючи можливості офіційно і на законних підставах отримати у відповідних органах дозвіл на продовження терміну перебування в Україні, маючи намір на використання надалі завідомо підробленого документу, в останньої виник умисел на підробку документа шляхом внесення до нього неправдивих відомостей, наявність яких в паспорті ОСОБА_1, дали право на незаконне перебування на території України, а саме: проставлення в документі відбитків підроблених штампів з метою продовження терміну перебування в Україні, не продовживши його в Державній міграційній службі України.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1, діючи умисно, передала невстановленій досудовим розслідуванням особі належний їй паспорт громадянина Узбекистану № НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_1, усвідомлюючи при цьому, що паспорт буде підроблений, оскільки зазначений відбиток штампа є необхідним реквізитом документа, так як під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує або посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили або можуть спричинити наслідки правового характеру, може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються або засвідчуються повноважними особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно - правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною або службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів , що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Грошові кошти в сумі 800 гривень, за отримання завідомо підробленого документа, ОСОБА_1 передала невстановленій досудовим розслідуванням особі. Через деякий час невстановлена ??досудовим розслідуванням особа повернула ОСОБА_1 підроблений паспорт, в якому на 31-й сторінці перебували відбитки штампів про перетин державного кордону України в пункті пропуску «Конотоп». Відразу після цього ОСОБА_1, діючи умисно та з метою подальшого використання завідомо підробленого документа, паспорт громадянина Узбекистану № НОМЕР_1 на своє ім'я залишила при собі на зберігання і продовжувала проживати на території України.
Так, 11.03.2014, гр. ОСОБА_1, маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, який дає право або звільняє від обов'язків, і реалізуючи свої злочинні наміри, під час оформлення пасажирів рейсу № 402 сполученням «Київ-Алма-Ати», при проходженні паспортного контролю в терміналі «Д» ДПМА «Бориспіль», що розташований у м. Бориспіль-7 Київської області, діючи умисно та з корисливих мотивів, для посвідчення своєї особи та підтвердження факту перетину державного кордону України, пред'явила підроблений документ, а саме паспорт громадянина Узбекистану № НОМЕР_1 на своє ім'я, у зв'язку з чим була затримана прикордонним нарядом.
Згідно висновку експерта № 73/273 від 10.04.2014: «Відмітки Державної прикордонної служби України на ст. 36 паспорта громадянина Узбекистану № НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_1, 01.02.1967 року, а саме: № 051 від 25.12.2013 р. ППр «Конотоп» та № 051 від 02.12.2013 р. ППр «Конотоп» не відповідають формі, затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України».
Під час підготовчого судового засідання прокурором було заявлено клопотання про винесення вироку за угодою з підозрюваною.
Підозрювана на досудовому слідстві та в судовому засіданні свою вину по пред'явленому обвинуваченню за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України та ч.4 ст.358 КК України, визнав у повному обсязі та просив суд винести вирок на підставі угоди.
Дії підозрюваної досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, як умисні дії, які виразились у пособництві в виготовленні підробленого документа.
Дії підозрюваної досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як умисні дії, які виразились у використанні завідомо підробленого документа.
Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваною було укладено угоду про визнання винуватості за умовами якої:
Прокурор прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області юрист 3 класу Григоренко В.С., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110110000082 від 12.03.2014, з одного боку, та підозрювана у цьому провадженні ОСОБА_1, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області, уклали угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов:
Обвинувачена під час досудового розслідування та в судовому засіданні повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні та сприяла розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні обставин щодо пособництва у виготовленні підробленого документа та використанні завідомо підробленого документа, а саме паспорта громадянина Узбекистану № НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;
Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 гривень) в дохід держави, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) в дохід держави.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим сторони погоджуються призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді штрафу в сумі 1700 гривень в дохід держави.
Обвинувачена розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є:
а) для прокурора і підозрюваного - обмеження права на оскарження вироку.
Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п.1 ч. 3 ст. 424 КПК України, їй роз'яснено і є зрозумілими.
б) для підозрюваного - відмова від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого їй кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів їй роз'яснено і є зрозумілими.
Обвинувачена розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальним порядку.
Обвинувачена розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним. Укладена під час досудового розслідування угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, міра покарання узгоджена в угоді, відповідає ступеню тяжкості вчиненого підозрюваною злочину, і є необхідною й достатньою для її виправлення, покарання та попередження вчинення нею нових злочинів, а також, відповідатиме принципам справедливості та гуманності.
Речові докази по провадженню, а саме - паспорт громадянина Узбекистану № НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути власнику після сплати суми штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 374; 475 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1, визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України.
ОСОБА_1, визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 358 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області юристом 3 класу Григоренком В.С., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014110110000082 від 12.03.2014, з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_1, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України
ОСОБА_1, призначити покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1ст. 358 КК України у виді стягнення штрафу в доход Держави Україна у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час винесення вироку складає 1700 (одну тисячу сімсот) грн.
ОСОБА_1, призначити покарання за ч. 4ст. 358 КК України у виді стягнення штрафу в доход Держави Україна у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час винесення вироку складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ст..70 КК України, ОСОБА_1 , остаточно призначити покарання шляхом повного поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді стягнення штрафу в доход Держави Україна у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час винесення вироку складає 1700 (одну тисячу сімсот) грн., стягнувши ці кошти з засудженого на р/р 31112106700004, одержувач: Держбюджет м.Бориспіль, код ЗКПО 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО 821018, КБК 21081100.
Речові докази по провадженню, а саме - паспорт громадянина Узбекистану № НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути власнику після сплати суми штрафу - повернути власнику після сплати суми штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.
На вирок може бути принесено апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення.
Після закінчення строку на апеляційне оскарження вирок набирає законної сили.
Копія вироку вручається прокурору і засудженій негайно, після оголошення.
Суддя І.В.Криворучко
The court decision No. 39793977, Boryspil City and District Court of Kyiv Oblast was adopted on 17.07.2014. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 359/6493/14-к. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: