Court ruling № 39741523, 16.06.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/12362/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Фармак»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі № 2а-1502/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Фармак»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.04.2010 позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП від 12.08.2009 № 0000174030/0, від 30.09.2009 № 0000174030/1, від 03.12.2009 № 0000174030/2, від 05.02.2010 № 0000174030/3 про визначення податкового зобов'язання в сумі 133780,25 грн., в т.ч. 127409,76 грн. основного платежу та 6370,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ВАТ «Фармак» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, ст. 7 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-ХІІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2009 № 0000174030/0 та за складеними внаслідок оскарження первісного податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2009 № 0000174030/1, від 03.12.2009 № 0000174030/2, від 05.02.2010 № 0000174030/3 податкового зобов'язання в сумі 133780,25 грн., в т.ч. 127409,76 грн. основного платежу та 6370,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки камеральної перевірки, викладені в акті від 31.07.2009 № 295/40-30/00481198, про те, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку за 2009 рік, є заниженим за період січень-червень 2009 року на 127409,43 грн., оскільки при його обчисленні позивач не врахував ставку 3%, запроваджену п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. Тому, податковим органом безпідставно застосовано при обчисленні розміру земельного податку визначену у Рішенні Київської міської Ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» від 25.12.2008 № 944/944 ставку.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Київської міської Ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві» від 25.12.2008 № 944/944 прийнято в межах визначеної у п.п. 23 та 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР компетенції і відповідно до ст. 144 Конституції України є обов'язковим для виконання на відповідній території.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови в задоволенні позову і вважає за правильне погодитися з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

При цьому виходить з того, що розрахунок податковим органом розміру земельного податку, здійснений на підставі п. 2 вказаного рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», не може бути визнано обґрунтованим, оскільки постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття пункт 2 рішення Київської міської ради II сесії VI скликання від 25.12.2008 № 944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 №К/9991/23210/11 зазначені судові рішення залишені без змін.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Фармак» задовольнити. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.04.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

Ю.І. Цвіркун