Court ruling № 39669513, 08.07.2014, Zaporizhzhia Regional Court of Appeal

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22-ц/778/2598/14 Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.

Суддя-доповідач: Ломейко В.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Ломейка В.О.

Кухаря С.В.

При секретарі Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, про припинення права на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, орган опіки та піклування Мелітопольської міської ради, про припинення права на частку у спільному майні.

В позові зазначали, що ОСОБА_3 на праві власності належить 9/20 частини зазначеного житлового будинку, неповнолітньому ОСОБА_5 належить 3/20 його частини. Право власності на 1/10 частини будинку зареєстровано за померлою ОСОБА_8, спадкоємицею якої є ОСОБА_7, яка прийняла але не оформила право на спадщину. Власницею 3/10 частини житлового будинку є відповідачка ОСОБА_6 З початку 2008 року між ними та ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки, що перешкоджає спільному користуванню житловим будинком АДРЕСА_1. Поділити в натурі та визначити порядок користування житловим будинком пропорційно долі кожного із власників неможливо. Оскільки спірний житловий будинок не може бути поділений в натурі, а спільне користування ним неможливо, є підстави для припинення права власності на належну відповідачці частину житлового будинку, з виплатою їй грошової компенсації. Припинення права власності на належну відповідачці частину будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки ОСОБА_6 в цьому будинку не проживає, має у власності житловий будинок по АДРЕСА_2, де на даний час і проживає.

Просили суд припинити право власності ОСОБА_6 на 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_3 право власності на 9/40 частин, а за ОСОБА_5 на 3/40 частин з належних ОСОБА_6 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за належну їй 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в сумі 21708 грн.30 коп.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Кошти в сумі 16281 грн.22 коп., внесені ОСОБА_3 в порядку вимог ч.2 ст. 365 ЦК України в якості вартості частки, про припинення права на яку ним заявлявся позов, за квитанціями: № 10487.695.3 від 25.03.2013 року на суму 16072 грн.65 коп. відповідно до ухвали судді Мелітопольського міськрайонного суду від 20 березня 2013 року №320/3099/13-ц, та № 10487.457.1 від 17.10.2013 року на суму 208 грн. 57 коп. відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року №320/3099/13-ц, на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 37311050000607, відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРГТОУ 26316700, повернуто позивачу ОСОБА_3.

Кошти в сумі 5427 грн.08 коп., внесені ОСОБА_4 в порядку вимог ч.2 ст. 365 ЦК України в якості вартості частки, про припинення права на яку нею заявлявся позов, за квитанціями: № 10487.695.4 від 25.03.2013 року на суму 5357 грн.55 коп. відповідно до ухвали судді Мелітопольського міськрайонного суду від 20 березня 2013 року №320/3099/13-ц та № 10487.457.3 від 17.10.2013 року на суму 69 грн.53 коп. відповідно до ухвали Мелітопольського міськрайонного суду від 16 жовтня 2013 року №320/3099/13-ц, на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 37311050000607, відкритий в ГУ ДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, повернуто позивачу ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачами не доведено підстави позовних вимог, тобто не доведено, що припинення права власності на частку відповідачки не завдасть останній істотної шкоди їй та інтересам членів її сім*ї.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, положенням матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 на праві власності належить 9/20 частини зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1, а неповнолітньому ОСОБА_5 належить 3/20 його частини. Право власності на 1/10 частини будинку зареєстровано за померлою ОСОБА_8, спадкоємицею якої є ОСОБА_7, і яка прийняла але не оформила право на спадщину.

Власницею 3/10 частини житлового будинку є відповідачка ОСОБА_6(а/с 103).

Позивачі зазначають в позові, що з початку 2008 року між ними та ОСОБА_6 склалися неприязні стосунки, що перешкоджає спільному користуванню житловим будинком.

Поділити в натурі спірний житловий будинок пропорційно долі кожного із власників, з виділенням частки ОСОБА_6, сторони добровільно не можуть.

За п.2 висновку судової будівельно - технічної експертизи № 1858, виділити в натурі 3/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_6, не є можливим (а/с 110-116).

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідні позиції сформульовані у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81кс/11, які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з технічного паспорту спірного будинкуволодіння(а/с 125-127), будинок складається з двох квартир, які мають окремі виходи. Квартира №1, яку успадкувала відповідачка, була у користуванні її матері і має окремий вихід.

Питання щодо встановлення порядку володіння і користування приміщеннями будинку ще не вирішувалось.

Частка ОСОБА_6, в спірному будинку не є незначною, з огляду на частки позивачів.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, має велику сім*ю, в неї п*ятеро дітей, а в будинку де мешкає за адресою АДРЕСА_2, житлова площа якого становить 41.2 кв.м., разом з нею проживає вісім осіб, де на кожного припадає по 5.15кв.м житлової площі, що менше норми забезпечення житлом.

Отже, висновок суду першої інстанції, що припинення права власності ОСОБА_6, на її частку в спірному спільному будинкуволодінні завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї є обґрунтованим.

Таким чином встановлено, що підстави для припинення ОСОБА_6, права на частку у спільному майні відсутні, тому відсутні і підстави для задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не спростовують висновок суду про відсутність підстав для припинення права відповідача на частку в спільному майні, тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права не має.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313 -315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 квітня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: