ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
07 липня 2014 року м. Київ К/800/28104/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Маслій В.І., перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 211-213 КАС України касаційної скарги Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області звернулась з касаційною скаргою на зазначені судові рішення з пропуском строку на касаційне оскарження.
28 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України каційна скарга була залишена без руху і наданий строк для усунення недоліків: надання клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження та підтвердження причин пропуску строку на касаційне оскарження, надання копії рішення суду першої інстанції і копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб які беруть участь у справі.
Як вбачається з ухвали апеляційного суду, зазначене рішення постановлено в порядку письмового провадження.
Згідно ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно ст.214 КАС України, якщо вказані особою підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.
11 червня 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області надіслано на адресу суду копію постанови Івано-Франківського Окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та копію касаційної скарги.
Оскільки Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області у встановлений строк недоліки касаційної скарги у повному обсязі не усунуто, а саме не надано клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження та підтвердження причин пропуску строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Копію касаційної скарги та додані до неї документи повернути Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Маслій
The court decision No. 39656389, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 07.07.2014. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data quickly.
This decision relates to case No. 809/3323/13-а. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: