Court ruling № 39382705, 23.06.2014, Ivano-Frankivsk Regional Court of Appeal

Справа № 350/1886/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1478/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

12.04.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань по кредитному договору № б/н від 19.01.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на суму 5000 грн. зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (згідно заяви строк дії - грудень 2007 року), утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2013 року становить 24 969, 62 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання по договору кредиту просили стягнути вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 24 969, 62 грн. заборгованості за кредитом та 249,70 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт вважає, що суд в порушення вимог пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення не навів розрахунку стягнутих сум.

На думку апелянта, суд безпідставно стягнув з нього вказану заборгованість, не врахувавши того, що судовим наказом від 13.05.2008 року з нього стягнуто 5021,95 грн. заборгованості за цим же договором кредиту та 2004,35 грн. заборгованості за процентами. На виконання зазначеного судового наказу було накладено арешт на майно.

Судом не було враховано того, що останній раз він погашав відсотки за користування кредитом 24.05.2007 року, а позовна заява подана до суду 12.04.2013 року, тобто з пропуском трирічного строку.

Апелянт також зазначає, що банк безпідставно нарахував підвищену відсоткову ставку на прострочену суму заборгованості в розмірі 72 %., оскільки у заяві на отримання кредиту встановлена ставка 36% річних, а нарахування інших відсотків не передбачено.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н на суму 5000 грн. зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (згідно заяви строк дії - грудень 2007 року).

Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Підписом у заяві ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає укладений між ним та Банком даний кредитний договір.

Відповідно до п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий же строк.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № б/н від 19.01.2006 року утворилась заборгованість, яка станом на 28.02.2013 року становить 24 969, 62 грн. та складається з наступного: 5 019, 21 грн. заборгованості за кредитом, 18 285,19 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1 165, 22 грн. штрафу (процентна складова). (а.с. 4-6).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження неправомірності та необгрунтованості нарахування позивачем заборгованості за кредитним договором від 19.01.2006 року в сумі 24 969, 62 грн.

Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про те, що судовим наказом Рожнятівського районного суду від 13.05.2008 року з нього вже стягнута заборгованість за цим же договором кредиту в сумі 7026,30 грн., а тому заборгованість повинна бути нарахована з врахуванням стягнутої суми, оскільки 02.12.2009 року зазначений судовий наказ повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю майна на яке можна було б звернути стягнення.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивачем безпідставно застосована підвищена відсоткова ставка на прострочену суму заборгованості.

Пунктом 5.5.1. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань Боржник оплачує проценти по підвищеній відсотковій ставці або додаткову комісію, розмір яких визначається Тарифами.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

І.В. Бойчук

М.Д. Горейко