Справа № 2033/1-418/11
Провадження № 1-в/645/156/14
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 р. м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Іващенко С.О.
за участю секретаря Новицької Я.В.
прокурора Шалімової О.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році"
В С Т А Н О В И В:
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.09.2011 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
10.06.2014 року із Харківського СІЗО надійшло клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році".
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив застосувати відносно нього Закон України «Про амністію у 2014 році».
В судовому засіданні прокурор Шалімова О.М. вважала клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом амністії.
Ознайомившись з клопотанням та матеріалами кримінальної справи, вислухавши думку прокурора, суд дійшов наступного:
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. «в» ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин".
ОСОБА_1 засуджений за скоєння злочинів, одне з яких відноситься до тяжкого (ст. ст. 185 ч.3, 185 ч.2 КК України), що виключає можливість застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році".
За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Керуючись п. 14 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, ст. 1; п. «в» ст. 8 Законом України "Про амністію у 2014 році", суд
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році".
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя С.О. Іващенко
The court decision No. 39372453, Nemyshlianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Frunzenskyi District Court of Kharkiv City) was adopted on 23.06.2014. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 2033/1-418/11. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: