№ 39344071, 18.06.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 911/119/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке"на ухвалувід 03.02.2014 господарського суду Київської області на постановувід 19.03.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/119/14 господарського суду Київської областіза заявоюадвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв", м. Київпро банкрутствосільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке", с. Княжичі Київської областіарбітражний керуючий Дяченко С.В., м. Київ (розпорядник майна) в судовому засіданні взяли участь представники:

ініціюючого кредитора боржникаПаньковський С.І., довір.; Руденко Т.М., директор, ОСОБА_7, Чепченко О.Г., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014 (суддя Скутельник П.Ф.) за заявою адвокатського об'єднання "Адвокатська контора "Василик і Євстігнєєв" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі №911/119/14 про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 365 605,49 грн., призначено розпорядника майна та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Шипко В.В.,) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Касаційна скарга мотивована порушення судами норм процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 10, 86 Закону про банкрутство, ст.ст. 4, 47, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Боржник зазначає про відсутність ознак його неплатоспроможності. Крім того, судами не враховано, що боржник має особливий статус сільськогосподарського підприємства та перебуває у процедурі добровільної ліквідації.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для порушення та подальшого руху справи про банкрутство.

Порушуючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з наявності усіх визначених ст. 10 Закону про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника, а саме: підтверджені судовими рішеннями та постановами органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження грошові вимоги ініціюючого кредитора в сумі 365 605,49 грн. не були виконані боржником протягом більше ніж трьох місяців у виконавчому провадженні.

Однак при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону про банкрутство для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14.11.2013, основним видом економічної діяльності боржника є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Проте судами попередніх інстанцій не перевірено правовий статус боржника, а саме, чи підлягають застосуванню до нього приписи ст. 86 Закону про банкрутство, яка регулює особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, у тому числі визначає особливості здійснення аналізу фінансового становища боржника, а також передбачає обов'язкове залучення судом до участі у справі органу місцевого самоврядування. У той же час від визначення на етапі порушення справи про банкрутство правового статусу боржника, як сільськогосподарського підприємства у розумінні Закону про банкрутство, залежить подальший хід усієї процедури банкрутства із застосуванням особливостей, передбачених ст. 86 Закону про банкрутство.

Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на повідомлення боржника про перебування у процедурі ліквідації за рішенням власника (а.с. 73 матеріалів оскарження ухвали від 03.02.2014) та не з'ясували у зв'язку з цим стану проведення процедури добровільної ліквідації боржника, а саме наявності або відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення боржника. Вказана обставина виключає можливість порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство та згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство є підставою для відмови в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство.

Вищезазначене свідчить про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.

При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити правовий статус боржника, з'ясувати стан процедури його добровільної ліквідації, перевірити наявність правових підстав для порушення справи про банкрутство та розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 14, 16, 86 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 03.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі № 911/119/14 скасувати.

3. Справу № 911/119/14 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич