Court ruling № 39276812, 05.06.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 363/3823/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л.Ф. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю позивачів - ОСОБА_6, ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулись до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання незаконним та скасування рішення Лебедівської сільської ради №172-11-V від 20.12.2013 року.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням 11 сесії V скликання Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 20 грудня 2007 року передано у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0.07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що порушує їх законні права та інтереси, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування не мають права встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

У відповідності до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 5 ст. 158 Земельного кодексу України визначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі є спадкоємцями майна ОСОБА_2, якому належала на праві власності земельна ділянка площею 0,2439 га, що розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Так, з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №214752 вбачається, що від Д до А межею земельної ділянки, що належала ОСОБА_7, є земля Лебедівської сільської ради (проїзд).

Позивачами зазначено, що на даний час ОСОБА_5 здійснює будівельні роботи на зазначеному проїзді, перекривши доступ до вказаної земельної ділянки.

Крім того, Прокуратурою Вишгородського району була проведена перевірка факту отримання ОСОБА_5 земельної ділянки та було встановлено, що рішенням Лебедівської сільської ради ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,0723 га за рахунок земель загального користування с. Лебедівка, що є порушенням вимог ст.83 ЗК України.

При цьому, відповідно до листа Виконавчого комітету Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 02.06.2014 року №132, наявного в матеріалах справи, відповідачем зазначено, що з генерального плану с. Лебедівка Вишгородського району Київської області вбачається, що вищезазначена земельна ділянка була передана за рахунок земель загального користування та позначається як «проїзд».

На підтвердження зазначеного Лебедівською сільською радою було направлено до Київського апеляційного адміністративного суду витяг з генерального плану с. Лебедівка Вишгородського району Київської області.

Крім того, в листі від 02.06.2014 року №132 було зазначено, що Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області позов визнає.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді: Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 10.06.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.