Decision № 39245137, 12.06.2014, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 911/1922/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Візит”, м. Узин Білоцерківського району Київської області

до Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 Білоцерківської міської ради Київської області, м. Біла Церква

про стягнення 76116,00 грн.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Візит” (надалі позивач) заявлено позов до Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 Білоцерківської міської ради Київської області (надалі відповідач) про стягнення 76116,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору №12 від 21.01.2013 р. у частині здійснення розрахунків за надані позивачем послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.05.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.06.2014 р.

28.05.2014р. на зборах суддів господарського суду Київської області було прийнято рішення про обрання делегатом на IV конференцію суддів господарських судів України, яка відбудеться 11.06.2014 р., суддю Лопатіна А.В.

З огляду на вказані вище обставини, ухвалою суду від 02.06.2014 р. розгляд справи 911/1922/14 призначено на 12.06.2014 р.

12.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній позовні вимоги визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

встановив:

21 січня 2013 року між Білоцерківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №22 Білоцерківської міської ради Київської області (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Візит” (учасник, позивач у справі) було укладено договір № 12 (надалі договір), відповідно до п.1.1 якого учасник зобов'язується з 21 січня по 31 грудня 2013 року надати послуги з постачання готової їжі, організація харчування учнів першого класу, які навчаються при школах, учнів 1-4 класів, які не мають статусу постраждалих від аварії на ЧАЕС, учнів 5-8, 9-11 класів, які не мають статусу постраждалих від аварії на ЧАЕС, із числа дітей-сиріт, дітей, які проживають у сім’ях під опікою.

Відповідно до п. 3.1. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 2013 року загальна сума договору складає 110156,00 грн.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: плати замовником після пред'явлення учасником належним чином оформлених актів приймання-передачі та рахунку-фактури до сплати після закінчення звітного періоду (звітним періодом надання послуг з харчування дітей за цим договором є календарний місяць) в безготівковому порядку, шляхом перерахування необхідної суми з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок учасника.

Оплата наданий за звітний період послуг з харчування дітей здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дня подання учасником документів, передбачених п.4.1. договору, залежно від обсягів реального фінансування, передбаченого у кошторисі замовника.

Договір набирає чинності з 21 січня і діє до 31 грудня 2013 року (п. 10.1. договору).

Відповідно до умов вказаного вище договору позивачем були наданні відповідачеві послуги по організації харчування дітей, що підтверджується актами виконаних робіт за надані послуги по організації харчування дітей за жовтень 2013 року на суму 23088,00 грн., за листопад 2013 року на суму 25920,00 грн. та за грудень 2013 року на суму 27108,00 грн., загалом на суму 76116,00 грн.

З п. 4.1. договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги протягом 7 банківських днів з дня пред'явлення учасником належним чином оформлених актів приймання-передачі та рахунку-фактури до сплати, тобто протягом семи днів з дня підписання актів виконаних робіт.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання у частині оплати вартості наданих позивачем послуг за договором не виконав, у зв’язку з чим, у відповідача станом на дату судового засідання рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 76116,00 грн.

Як зазначено вище, 12.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній позовні вимоги визнає повністю.

Приписами частини п'ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, між позивачем та відповідачем було складено, підписано представниками останніх та скріплено відтисками печаток юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість за договором №12 від 21.01.2013 р. у розмірі 76116,00 грн.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі зазначеного вище договору на суму 76116,00 грн.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ТОВ «Візит» складає 76116,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 76116,00 грн. боргу підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про покладення судових витрат на позивача залишається судом без задоволення, оскільки судові витрати при задоволенні позову, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №22 Білоцерківської міської ради Київської області (09106, Київська область, м. Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 167; код ЄДРПО України 25658255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Візит» (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 23 «А»; код ЄДРПО України 22206848) – 76116 (сімдесят шість тисяч сто шістнадцять) гривень 00 коп. боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.06.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін