ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 травня 2014 року 13:41 № 826/4626/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві до Державного агенства водних ресурсів України про застосування заходів реагування
ВСТАНОВИВ:
Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві (далі по тексту - позивач, ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного агентства водних ресурсів України (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд застосувати до Державного агентства водних ресурсів України заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: заборонити роботу ліфта № 1924, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул.. Червоноармійська, 8 до усунення порушень та отримання встановленому порядку рішення на відновлення їх роботи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем неодноразово виносились приписи (від 06 вересня 2013 року № 13/54/682ПП та від 03 квітня 2014 року № 13/54/229ПР) якими встановлювались порушення, зокрема неотримання дозволу на експлуатацію ліфта № 1924.
Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи заперечення, зазначили, що станом на 23 травня 2014 року Держводагентство вживає всіх можливих заходів у межах повноважень щодо виконання Припису № 1.
Слід звернути увагу, що під час розгляду справу відповідачем неодноразово заявлялись клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи № 826/14366/13-а за апеляційною скаргою Державного агентства водних ресурсів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, проте, як встановлено у судовому засіданні в межах даного провадження, вимоги позивача ґрунтуються на приписі від 03 квітня 2014 року № 13/54/229ПР та акті перевірки від 03 квітня 2014 року № 13/54/229А, натомість у справі № 826/14366/13-а - на приписі від 06 вересня 2013 №13/54/682ПР. Відтак, на думку суду, підстави ля зупинення провадження у справі - відсутні.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
На підставі направлення від 21 березня 2014 року № 13/209, відповідно до наказу від 21 березня 2014 року № 271-П позивачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також ведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх використання та охороною, використанням і переробкою мінеральної сировини на Державному агентстві водних ресурсів України, за результатом якої складено акт перевірки від 03 квітня 2014 року № 13/54/229А.
Як висновок проведеної перевірки встановлено:
невиконання вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства. Не виконано вимоги припису № 13/54/682 ПР від 06 вересня 2013 року п.1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
не повідомлено письмово у встановлені законодавством терміни про стан викання припису № 13/54/682 ПР від 06 вересня 2013 року посадову особу Держгірпромнагляду, яка видала припис, що є порушенням п.2.39 «Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України»;
дозволено роботу ліфта № 1924 при невиконанні вимог припису № 13/54/682ПР від 06 вересня 2013 року, що є порушенням п.9.7.15 «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів».
Слід звернути увагу, що вказані правопорушення зазначені в розділі 5 Акту перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта ) від 03 квітня 2014 року №13\54\229А, які відповідачем під час підписання та отримання акта не були спростовані.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності".
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності" (із змінами та доповненням, далі - Закон № 877-V) визначено, що виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Статтею 4 Закон України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ "Про охорону праці" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 2694-ХІІ) встановлено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Згідно статті 13 Закон № 2694-ХІІ роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Відповідно до статті 38 Закону № 2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Згідно пункту 1.4 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року № 826, загроза життю та здоров'ю працівників - це виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об'єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.
Пунктом 2.26 Положення встановлено, що право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки:
- порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників;
- порушень вимог Кодексу України про надра;
- відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;
- непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устатковання підвищеної небезпеки;
- виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.
У разі виявлення факту перевищення допустимих норм технологічного навантаження виробничого об'єкта (окремого виробництва, машин і механізмів) або якщо дійсний рівень технологічного навантаження створює загрозу життю працівників, уникнути чого можливо за рахунок його зниження, роботи такого об'єкта (виробництво, експлуатація машин і механізмів) можуть бути обмежені до допустимого безпечного рівня.
Заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробництва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки розпорядженням, форма якого наведена в додатку 5 до цього Положення (пункт 2.27 Положення).
З урахуванням наведеного суд зазначає, що територіальним органам Держгірпромнагляду надано право на зупинення виконання робіт.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено правові підстави проведення перевірок, які відповідають діючому законодавству. Будь-яких доказів з боку відповідача щодо невідповідності нормативно-правовим актам дій позивача під час проведення перевірок суду не пред'явлено.
Матеріали справи свідчать, що позивачем неодноразово виносились приписи (від 06 вересня 2013 року № 13/54/682ПП та від 03 квітня 2014 року № 13/54/229ПР) якими встановлювались порушення, зокрема неотримання дозволу на експлуатацію ліфта № 1924.
Представниками відповідача під час розгляду справи зазначалось, що станом на 23 травня 2014 Держводагентство вживає всіх можливих заходів у межах повноважень щодо виконання приписів, зокрема, наказом Держводагентства від 23 вересня 2013 року № 141 «Про призначення відповідальної особи» (зі змінами, внесеними наказом Держводагентства від 20.05.2014 № 60) відповідальним за організацію експлуатації ліфта призначено ОСОБА_2, завідувача сектору господарського обслуговування відділу документообігу, контролю та господарського обслуговування.
Відтак, відповідач не спростовує виконання не в повному обсязі вимог припису та отримання дозволу на експлуатацію ліфта № 1924 за адресою: Київ. вул.. Червоноармійська, 8.
При вирішенні адміністративної справи по суті, судом враховано надані відповідачем докази укладання Договорів із ТОВ «Геркон-Ліфт» та звернення до ТОВ «Експертно- діагностичний центр» щодо проведення експертного обстеження 1-го ліфта, проведення експертизи документації на відповідність нормативним документам України та обстеження підприємства на спроможність додержуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці в процесі експлуатації обладнання підвищеної небезпеки та підписання договорів і калькуляції на виконання вищезазначених робіт у 2014 році.
Проте, вищезазначені твердження не свідчать про усунення відповідачем встановлених порушень та отримання дозволу на експлуатацію ліфта. При цьому, суд звертає увагу, що в разі усунення порушень, встановлених в приписі та акті перевірки, відповідач не позбавлений права звернення до суду із заявою про скасування заходів реагування.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що Державним агентством водних ресурсів України експлуатується ліфт, на який не отримано дозвільну документацію у встановленому порядку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом заборони роботи ліфта № 1924, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська, 8.
З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про визнання позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 98, 160-163, 1832, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві задовольнити.
2. Застосувати до Державного агентства водних ресурсів України заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: заборонити роботу ліфта № 1924, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул.. Червоноармійська, 8 до усунення порушень та отримання встановленому порядку рішення на відновлення їх роботи.
3. Стягнути з Державного агентства водних ресурсів України (код ЄДРПОУ 37472104) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 73,08 грн.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.Ю. Гарник
The court decision No. 39168239, District Administrative Court of Kyiv was adopted on 27.05.2014. The procedural form is Administrative, and the decision form is . On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 826/4626/14. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: