Справа № 373/493/14-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О.Провадження № 22-ц/780/3430/14 Доповідач у 2 інстанції Журба C.О.Категорія 26
УХВАЛА
Іменем України
02 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,
при секретарі Лопатюк В. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулося до суду із позовом, який мотивував тим, що 19 жовтня 2012 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, згідно якого банк надав останньому кредит у розмірі 99800 грн., який відповідач повинен був повернути банку у строк до 19 жовтня 2016 року. В той же час відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, чергові платежі не сплачує, у зв'язку з чим за кредитом утворилася заборгованість, що й зумовило банк звернутися з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість за договором кредиту в розмірі 110087 грн. 68 коп., яких борг за кредитом - 90120 грн. 35 коп., борг за відсотками - 12680 грн. 83 коп., пеня - 7286 грн. 50 коп.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні частини позовних вимог відмовити. Обґрунтував скаргу тим, що банк ввів його в оману, надавши на підпис не той договір, який він читав, а також фактично надав кредит в сумі меншій, ніж передбачено договором. Вважав, що фактично його заборгованість за договором кредиту становить 55529 грн., а позивачем неправильно нарахований розмір пені та боргу за кредитом.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:
У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Колегія суддів критично відноситься до посилань відповідача на те, що він під впливом омани з боку банку підписав кредитний договір на умовах, що не відповідали попередньо погодженим сторонами умов кредитування. Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. В той же час наведене вище твердження відповідача жодним чином не буди доведені в ході розгляду справи, відтак не можуть бути прийнятими судом.
Не було доведено позивачем й посилань на те, що фактично він отримав кредит в меншій ніж встановлено договором сумі, оскільки з цього приводу також не було подано жодного належного доказу. Натомість в матеріалах справи міститься меморіальний ордер №52014 від 19.10.2012 року, яким у відповідності до умов договору кредиту на обумовлений картковий рахунок було перераховано усю суму кредиту.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
The court decision No. 39125635, Kyiv Regional Court of Appeal was adopted on 02.06.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 373/493/14-ц. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: