Decision № 39004673, 28.05.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.14р.

Справа № 904/1900/14

За позовом Івано-Франківського обласного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Лідер Плюс", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 39 302,86 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Івано-Франківське обласне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Лідер Плюс" основний борг у сумі 38 941,20 грн., пеню у сумі 51,21 грн., 3% річних у сумі 76,81 грн. та інфляційні втрати у сумі 233,64 грн., загалом на суму 39 302,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 04-7/9 від 29.12.2011 року щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції та інфляційні втрати на загальну суму 39 302,86 грн.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про день, час, місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

26.05.2014 року до господарського суду від позивача надійшла заява у якій останній просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача у зв’язку з тими обставинами, що Івано-Франківське обласне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості знаходиться у скрутному становищі, а також представник позивача бере участь в іншому судовому засіданні при розгляді іншої справи в апеляційному суді Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відзиву на позов відповідач до суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Розгляд справи був відкладений з 08.04.2014 року на 23.04.2014 року, з 23.04.2014 року на 28.05.2014 року.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2014 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 28.05.2014 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2011 року між Івано-Франківським обласним об’єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Лідер Плюс" (покупець) був укладений договір поставки № 04-7/9 (далі Договір) за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець оплачує та приймає лікеро-горілчані напої (далі - продукція).

Даний Договір вступає вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2012 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх злбов’язань за Договором. Сторони мають право за допомогою укладання додаткової угоди продовжити дію Договору на певний строк (п. 12.1. Договору).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент), визначається рахунком-фактурою (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 6.5. Договору розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюються шляхом попередньої оплати вартості продукції.

Датою оплати вартості продукції згідно п. 6.6. Договору, вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець оплачує вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором за цінами існуючими на момент відвантаження продукції, передбачених у рахунку-фактурі чи протоколі погодження цін.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що ціни на продукцію встановлюються постачальником та відображаються у накладних на передачу продукції у власність покупцеві і визначаються в гривнях з урахуванням ПДВ.

За у мовами п. 6.4. Договору усі розрахунки передбачені цим Договором, здіснюються з використанням національної валюти України – гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 10.5. Договору додатки та додаткові угоди до цього Договору є його невід’ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмові формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

31.01.2013 року сторони уклали Додаткову угоду до договору поставки № 04-7/9 від 29.12.2011 року в якій погодили внесення змін до Договору, а саме до п. 12.1. Договору, який вирішили викласти в наступній редакції:

"п. 12.1. Даний Договір вступає вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2013 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором".

Наступного року сторони відповідно уклали нову Додаткову угоду від 31.01.201 року до договору поставки № 04-7/9 від 29.12.2011 року в якій погодили внесення змін до Договору, а саме до п. 12.1. Договору, який вирішили викласти в наступній редакції:

"п. 12.1. Даний Договір вступає вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2014 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором."

Додатковою угодою від 13.05.2013 року сторони погодили та вирішили доповнити зміст договору поставки № 04-7/9 від 29.12.2011 року на ступними пунктами:

"п. 6.7. Покупець має право за умови попереднього погодження з постачальником відтермінувати оплату партії товару на строк до21 днів. Сума, а також строк такого відтермінування в кожному окремому випадку потребує попереднього погодження.

п. 8.9. в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день проплати".

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 38 941,20 грн.

В підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію товарно-транспортної накладної серії РГ № 00000055 від 04.02.2014 року на суму 26 614, 80 грн. та копію товарно-транспортної накладної серії РГ № 00000054 від 04.02.2014 року на суму 12 326,40 грн.

Внаслідок неоплати поставленої продукції за наведеними умовами Договору позивач звертався до відповідача листом № 01-07/150 від 27.02.2014 року з вимогою оплатити заборгованість у сумі 38 941,20 грн.

Проте позивач на звернення щодо оплати поставленої продукції відповіді від відповідача не отримав.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставленої продукції за договором поставки № 04-7/9 від 29.12.2011 року у сумі 38 941,20 грн., згідно товарно-транспортних накладних: серії РГ № 00000055 від 04.02.201 року на суму 26 614, 80 грн. та серії РГ № 00000054 від 04.02.201 року на суму 12 326,40 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 6.5. Договору, за яким розрахунки за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюються шляхом попередньої оплати вартості продукції та з огляду на умови п. 6.7., згідно якого покупець має право за умови попереднього погодження з постачальником відтермінувати оплату партії товару на строк до 21 днів, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 38 941,20 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 38941,20 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пункт 8.9. Договору передбачає, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 2% від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день проплати.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення оплати з 26.02.2014 року по 21.03.2014 року у сумі 51,21 грн.

Судом перевірений розрахунок пені та встановлено, що позивач просить стягнути менший розмір пені, ніж передбачено чинним законодавством (332,87 грн.), що є правом позивача, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період прострочення оплати з 26.02.2014 року по 21.03.2014 року у сумі 51,21 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% за користування його грошовими коштами за період з 26.02.2014 року по 21.03.2014 року у сумі 76,81 грн.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлено, що позивач просить стягнути менший розмір 3% річних, ніж передбачено чинним законодавством, що є правом позивача, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення оплати з 26.02.2014 року по 21.03.2014 року у сумі 76,81 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь індекс інфляції, розрахованої від суми боргу за продукцію поставлену із застосуванням індексу інфляції за лютий 2014 року у сумі 233,64 грн.

Дослідивши заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань": індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права": при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивач нарахував та просить стягнути інфляційні втрати за лютий 2014 року, де період нарахування з 26.02.2014 року по 21.03.2014 року, проте враховуючи наведені положення законодавства, у даному випадку початком періоду є 26.02.2014 року, тобто сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 день місяця, тому відповідно розрахунок починається з наступного місяця.

За викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов’язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 39069,22 грн. (основний борг у розмірі 38 941,20 грн., пеня у розмірі 51,21 грн., 3% річних у розмірі 76,81 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 816,14 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Лідер Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кубанська, 8, ідентифікаційний код 37375810) на користь Івано-Франківського обласного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Княгинин, 44, ідентифікаційний код 00375409) заборгованість у розмірі 38 941,20 грн., пеню у розмірі 51,21 грн., 3% річних у розмірі 76,81 грн. та судовий збір у розмірі 1 816,14 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М. Крижний