Decision № 38898266, 22.05.2014, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Справа № 915/398/14

за позовом: Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська

дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України»

57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 17

до відповідача: Державне підприємство «Дослідне господарство «Еліта» державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України»

57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 25

про: стягнення заборгованості в сумі 100 890,46 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Ніконова В.В., за довіреністю;

Від відповідача: Колесніченко А.Л., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 25.03.2014 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача борг в сумі 100 890,46 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі видаткової накладної № 146 від 03.10.2011 р., довіреності № 178 від 01.10.11 р., прибуткових касових ордерів (в кількості 7 шт.) на суму часткових платежів в розмірі 7670,00 грн.; акту звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.14 р., письмової вимоги за вих. № 362 від 30.07.13 р. про погашення боргу, листа ДП від 02.08.13 р. про відстрочення погашення боргу, норм ст. 193 Господарського кодексу України та мотивовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем по спірним відносинам на час звернення до суду.

06.05.14 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 22.05.14 р.

Відповідач у відзиві (22.05.14 р.) з позовними вимогами не погоджується мотивуючи тим, що згідно журналу видачі довіреностей, ДП ДГ «Еліта» видало довіреність на отримання матеріальних цінностей ОСОБА_3 01.10.2011 за № 178, а згідно видаткової накладної №146 від 3 жовтня 2011р.- матеріальні цінності Миколаївської державної сільськогосподарської дослідної станції отримала ОСОБА_4.

Таким чином, даний правочин не можна вважати вчиненим, а договір укладеним, з наступних причин:

- уповноважена особа (згідно довіреності) не підписувала видаткову накладну від 3 жовтня 2011р. №146;

- не відбулось узгодження істотних умов договору (предмету та ціни);

- на накладній відсутня печатка Миколаївської державної сільськогосподарської дослідної станції (в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Крім того, посилання позивача на ст. 193 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки, між сторонами відсутні договірні відносини, а тому, не можуть виникати господарські зобов'язання в розумінні ст. 193 ГК України.

Отже, відповідач просить суд відмовити в позові повністю.

22.05.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За правилами частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Матеріали справи свідчать, що 03 жовтня 2011 року між сторонами було вчинено в усній формі правочин шляхом оформлення накладної № 146, згідно виданої довіреності № 178 від 01.10.11 р., на передачу від позивача до відповідача та отримання останнім сільськогосподарського товару на загальну суму 108 560,46 грн.

За правилами ст. ст. 509, 526, 692 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, законодавцем установлено правило про строк оплати товарів покупцем, яке є загальним щодо відносин купівлі-продажу.

Як вбачається з наданих суду копій прибуткових касових ордерів № 16 від 21.02.12 р. на 2500,00 грн., № 1296 від 28.11.11 р. на 2500,00 грн., № 14 від 17.02.12 р. на 600,00 грн., № 15 від 20.02.12 р. на 400,00 грн., № 18 від 28.02.12 р. на 300,00 грн., № 19 від 28.02.12 р. 370,00 грн. та № 21 від 14.03.12 р. на 1000,00 грн., відповідач частково сплатив за придбаний товар в загальному розмірі 7670,00 грн.

Зазначений факт відповідач не заперечив в судовому засіданні, додаткових доказів щодо проведення остаточних оплат суду не надав.

Акт звірки, який був складений між сторонами по спірним відносинам, підписаний учасниками та скріплений печатками обох підприємств, свідчить про існуюче сальдо по накладній № 146 від 03.10.11 р. станом на 12.03.2014 р. в розмірі 100 890,46 грн. на користь ДУ «МДСДС ІЗЗ НААНУ» (позивач по справі).

Отже, виходячи з наданих суду документальних доказів, суд дійшов висновків про наявність боргу відповідача перед позивачем по спірним відносинам.

Накладна є фактично документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно журналу видачі довіреностей, ДП ДГ «Еліта» видало довіреність на отримання матеріальних цінностей ОСОБА_3 01.10.2011 за № 178, а згідно видаткової накладної №146 від 3 жовтня 2011р.- матеріальні цінності Миколаївської державної сільськогосподарської дослідної станції отримала ОСОБА_4.

Таким чином, відповідач стверджує, що даний правочин не можна вважати вчиненим, а договір укладеним.

Відповідно до ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.03.2014 р, скріплений печатками підприємств, відповідно до якого господарство "Еліта" визнало наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 100 890,46 грн., яка виникла внаслідок отримання його робітником - ОСОБА_4 товару за видатковою накладною № 146 від 03.10.2011р.

За таких обставин, суд вважає, що такі дії господарства "Еліта" свідчать про схвалення ним вчиненого робітником ОСОБА_4 правочину щодо купівлі у позивача товару.

Отже, судом, на підставі зібраних у матеріалах справи доказах, встановлено, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, ч.2 ст.639, ст.692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

Підписання покупцем видаткової накладної № 146, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції ї встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній встановлений не був, то відповідач повинен був розрахуватись з позивачем після прийняття товару.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в первинних документах, в тому числі і видатковій накладній, печатка підприємства не вимагається.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не довів суду обставин, які спростовують вимоги позивача та не надав доказів щодо належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, борг відповідача перед позивачем на час звернення останнього з позовом до суду дійсно складає в розмірі 100 890,46 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже - задоволенню їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Еліта» державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України» (57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 25, код ЄДРПОУ 30766346) на користь Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України» (57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Центральна, 17, код ЄДРПОУ 00724882) - 100 890,46 грн. боргу та 2 017,80 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 27 травня 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова