Decision № 38714917, 12.05.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.14р. Справа № 904/6332/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківська технологія", с.Ненаситець Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним контракту № 36394 від 11.06.2012р.

Головуючий колегії Мілєва І.В.

Судді: Мартинюк С.В., Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Ткаченко С. М. довіреність б/н від 03.01.2014р.

від відповідача: Єпіфанова Ю. О., довіреність б/н від 18.03.2014р.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 довіреність б/н від 02.12.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельниківська технологія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь", в якому просить визнати недійсним договір № 36394 від 11.04.2012р.

До позовної заяви додано договір № 36394 від 11.06.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу №36394 не відповідає нормам Цивільного кодексу України, оскільки директор товариства діє в межах своєї компетенції, при цьому укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори (угоди, контракти) з урахуванням обмежень встановлених статутом. Контракт №36394 від 11.04.2012р. на суму 4000000,00 грн., перевищує ліміт встановлений в розмірі 50% від обсягу майна товариства, та відповідно до статуту - директор товариства без відповідного рішення учасників не наділений повноваженнями щодо укладання останнього. На день підписання спірної угоди посадовою особою ТОВ "Дніпроагротехнологія" був ОСОБА_5, який не може згадати чи підписував він договір №36394 від 11.04.2012р. та він має припущення, що договір підписаний іншою особою, оскільки не визнає свій підпис. Тобто договір не відповідає вимогам ст. 207, 208 ЦК України за формою, оскільки підписаний особою без відповідних повноважень, яка не мала відповідної правоздатності, та наявні ознаки фіктивності в цілому. Пункти 8.2, 8.3 договору, які передбачають стягнення штрафу у розмірі 30% від суми попередньої оплати контракту, перерахованої продавцю, є завідомо несправедливими.

Ухвалою від 16.08.2013р. справу порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.09.2013р.

09.09.2013р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, оскільки ТОВ "Орабаста" не укладало з ТОВ "Дніпроагротехнологія" ані контракт № 36394 від 11.04.2012р., ані контракт № 36394 від 11.04.2013р. Отже зобов'язання, яке позивач намагається визнати недійсним, взагалі не існує. Відповідно відсутній предмет заявленого позову.

09.09.2013р. у судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2013р.

23.09.2013р. позивач подав до суду заяву про виправлення технічної помилки в позовній заяві, в якій просив вважати правильним визнання датою оскаржуваного контракту № 36394 - 11.06.2012р.

25.09.2013р. розгляд справи відкладено на 14.10.2013р.

Ухвалою суду від 14.10.2013р. відмовлено в задоволенні заяв відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про відвід судді.

14.10.2013р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 21.10.2013р.

21.10.2013р. відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву. Зазначив, що посилання позивача на те, що договір підписаний невідомою особою є необґрунтованим, оскільки директор лише не пригадує чи підписував він спірний договір, а це не породжує ніяких юридичних наслідків. Твердження не доведено позивачем ніякими доказами. Сума вчиненого правочину не перевищувала 50% загальної вартості майна ТОВ «Дніпроагротехноогія». Стосовно несправедливих на думку позивача умов нарахування відсотків та штрафних санкцій відповідач вказав, що укладаючи договір, сторони на власний розсуд визначили розмір процентів та штрафних санкцій. Підписанням зі своєї сторони зазначеного договору позивач підтвердив свою згоду зі всіма його умовами (т.1 а.с 100-102).

21.10.2013р. у судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2013р.

Ухвалою від 28.10.2013р. призначено розгляд справи колегіально. Ухвалою від 28.10.2013р.справу прийнято до провадження колегією: головуючий колегії Мілєва І.В, судді - Мартинюк С.В., Крижний О.М., судове засідання призначено на 12.11.2013р.

У зв'язку з перебуванням головуючого колегії Мілєвої І.В. на лікарняному справа 12.11.2013р. не розглядалась. Розгляд справи призначено на 28.11.2013р.

Ухвалою суду від 28.11.2013р. відмовлено в задоволенні заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про відвід колегії суддів.

Розгляд справи відкладався з 28.11.2013р. на 04.12.2013р., з 04.12.2013р. на 11.12.2013р., з 11.12.2013р. на 18.12.2013р.

11.12.2013р. відповідач подав до суду клопотання про надіслання справи до органу досудового розслідування та зупинення провадження у справі, оскільки наявні докази, які дають підстави стверджувати, що скоєно злочин проти власності ТОВ «Орбаста».

Ухвалою суду від 18.12.2013р. у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 17, к. 361). Провадження у справі - зупинено.

28.04.2014р. до суду надійшло повідомлення № 3144-13 від 28.04.2014р. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи без виконання у зв'язку з не оплатою вартості експертизи.

Ухвалою суду від 30.04.2014р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд у судовому засіданні на 15.05.2014р.

У судове засідання з'явилися представники сторін, третьої особи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи. дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельниківська технологія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним контракту № 36394 від 11.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орбаста» (покупець) до Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроагротехнологія» (продавець) (далі - договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синельниківська технологія" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроагротехнологія».

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У силу припису ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивач посилається на те, що:

- контракт №36394 від 11.06.2012р. на суму 4000000,00 грн. перевищує ліміт, встановлений в розмірі 50% від обсягу майна товариства, та відповідно до статуту - директор товариства без відповідного рішення учасників не наділений повноваженнями щодо укладання останнього;

- на день підписання спірної угоди посадовою особою ТОВ "Дніпроагротехнологія" був ОСОБА_5, який не може згадати чи підписував він спірний договір та він має припущення, що договір підписаний іншою особою, оскільки не визнає свій підпис;

- пункти 8.2, 8.3 договору, які передбачають стягнення штрафу у розмірі 30% від суми попередньої оплати контракту, перерахованої продавцю, є завідомо несправедливими.

- наявні ознаки фіктивності в цілому.

Вищенаведені доводи позивача спростовуються наступним.

По-перше, стосовно твердження позивача, що директор товариства без відповідного рішення учасників не наділений повноваженнями щодо укладання контракту на 4000 000,00грн.

Відповідно до пп.«к» п.11.2 статуту ТОВ «Дніпроагротехнологія» до компетенції загальних зборів учасників належить прийняття рішень щодо відчуження майна товариства на суму, що перевищує 50 % та більше відсотків загальної вартості майна товариства. п.11.3 статуту визначено, що виконавчим органом товариства є директор, який вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції загальних зборів учасників. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Директор у межах своєї компетенції укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори (угоди, контракти), виступає розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених цим статутом ( п.п. "б" п.11.4 статуту) (т.1 а.с.30-49).

Згідно з п.1.1 спірного договору (т.2 а.с.3-4) продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння соняшника власного виробництва врожаю 2012 року, а покупець- прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим контрактом. Загальна вартість контракту на момент його укладання орієнтовно складає 4000 000,00грн з ПДВ +- 10% (п.3.3 договору).

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - ТОВ «Дніпроагротехнологія» за 2011рік загальна вартість активів на кінець звітного періоду дорывнювала 12972,1 тис.грн. (т.1 а.с.122). Тобто, станом на час укладання спірного договору 50% загальної вартості майна товариства складало 6486050,00 грн. (12972 100,00 грн. х 50 %).

З урахуванням загальної вартості товару, який ТОВ «Дніпроагротехнологія» повинно було передати ТОВ «Орбаста», а саме: 4000 000,00грн з ПДВ +- 10%, враховуючи положення пп.«к» п.11.2 Статуту ТОВ «Дніпроагротехнологія», цей договір мав право укласти та підписати від імені товариства без довіреності його директор.

По-друге, позивач зазначає, що підпис на контракті № 36394 від 11.06.2012р. належить не директору ТОВ "Дніпроагротехнологія".

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень колишнього директора ТОВ "Дніпроагротехнологія" ОСОБА_5 (т.2 а.с.5-6) останній не підписував контракт № 36394 від 11.06.2012р., наявні підписи в контракті йому не знайомі.

Аналогічні пояснення колишній директор ТОВ "Дніпроагротехнологія" ОСОБА_5 надав у судовому засіданні під час розгляду справи.

Представник позивача заявляв клопотання про призначення судової експертизи. Заява була мотивована тим, що підпис на оспорюваному договорі належить не директору ТОВ "Дніпроагротехнологія" (правонаступником якого є ТОВ "Синельниківська технологія"), а невідомій особі, яка не була вповноважена на укладання правочину, оскільки директор ТОВ "Дніпроагротехнологія" (ТОВ "Синельниківська технологія") ОСОБА_5 не може згадати чи підписував він спірний договір № 36394 від 11.06.2012р. та не впізнає свій підпис. Клопотання було судом задоволено, однак 28.04.2014р. до суду надійшло повідомлення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення матеріалів справи без виконання у зв'язку з не оплатою позивачем вартості експертизи.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст.33 Господарського процесуального кодексу України).

Ухилившись від оплати експертизи, про проведення якої клопотав, позивач не скористався наданими йому законом правами для доведення обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

У доповненнях до відзиву відповідач вказав, що посилання позивача на те, що договір підписаний невідомою особою є необґрунтованим, оскільки директор лише не пригадує чи підписував він спірний договір, а це не породжує ніяких юридичних наслідків. Твердження не доведено позивачем ніякими доказами.

Натомість, відповідач та третя особа у визначений законом спосіб також не довели факт підписання контракту № 36394 від 11.06.2012р з боку ТОВ "Дніпроагротехнологія" саме директором ОСОБА_5

Доводи про те, що спірний договір з боку ТОВ "Дніпроагротехнологія" було підписано невстановленою та не уповноваженою на це особою не спростовані матеріалами справи.

В той же час, встановлені вищезазначені обставини, а саме підписання спірного договору невстановленою особою, не є підставою для визнання даного договору недійсним з огляду на наступне.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст.241 Цивільного кодексу України).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (абз.2 п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013р.).

На виконання умов контракту №36394 від 11.06.2012р. ТОВ "Орбаста" перерахувало на користь ТОВ "Дніпроагротехнологія" 4 000 008,00грн.:

- платіжне доручення №999002 від 12.06.2012р. на 1 000 002,00грн. (т.1 а.с.127);

- платіжне доручення №999009 від 13.06.2012р. на 500 001,00грн. (т.1 а.с.128);

- платіжне доручення №999004 від 14.06.2012р. на 1 500 000,00грн. (т.1 а.с.129);

- платіжне доручення №999014 від 15.06.2012р. на 1 000 005,00грн. (т.1 а.с.130).

Отримавши від ТОВ "Орбаста" вищезазначені грошові кошти, ТОВ "Дніпроагротехнологія" у відповідності з вимогами податкового законодавства України виписало на суму отриманої попередньої оплати за контрактом №36394 від 11.06.2012р. відповідні податкові накладні (т. 1 а.с.134-137).

30.11.2012р.між ТОВ «Орбаста» (первісний кредитор), ТОВ «Сталь» (новий кредитор) та ТОВ Дніпроагротехнологія» (боржник) (в особі директора ОСОБА_5) укладено договір відступлення права вимоги №36394-У (т.1 а.с.15-16), п.1 якого передбачено, що первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває всі права вимоги, що належать первісному кредитору за контрактом №36394 від 11.06.2012р., укладеним первісним кредитором з боржником. Права, що передаються за цим договором включають зокрема: право отримання від боржника попередньої оплати в сумі 4000008,00 грн., яку боржник повинен повернути первісному кредитору у зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань з поставки товару за основним договором; право отримання від боржника відсотків, нарахованих на суму попередньої оплати згідно п. 8.3. основного договору; право отримання штрафних санкцій, нарахованих боржнику за неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором; всі інші права вимоги по зобов'язанням боржника, строк виконання яких настав на момент підписання цього договору, додатково до вказаних вище прав (п.2). Боржник повинен перерахувати на поточний рахунок нового кредитора грошові кошти відповідно до умов основного договору (п.3).

30.11.2012.р. ТОВ "Дніпроагротехнологія" виписало за вищенаведеним договором про відступлення права вимоги податкову накладну ТОВ «Сталь» на 4 000 008,00грн. (т.1 а.с.151).

Тобто, укладаючи вищенаведений договір відступлення права вимоги, ТОВ "Дніпроагротехнологія" в особі директора ОСОБА_5 підтвердило свою обізнаність про укладання товариством основного договору (контракту) №36394 від 11.06.2012р. з ТОВ "Орбаста".

Таким чином, незважаючи на підписання спірного договору невстановленою особою, видача чотирьох податкових накладних ТОВ «Орбаста» на суму попередньої оплати за контракту №36394 від 11.06.2012р., видача податкової накладної ТОВ «Сталь» на суму 4000008,00грн. за договором про відступлення права вимоги №36394-У від 30.11.2012р. є наступним схваленням цього правочину ТОВ «Дніпроагротехнологія».

Виконання умов спірного договору відбулося не лише зі сторони відповідача (попередня оплата товару), але й зі сторони позивача (прийняття оплати та виписка на суму отриманої попередньої оплати за договором податкових накладних), що згідно вимог ст. 241 ЦК України підтверджує схвалення позивачем оскаржуваного правочину своїми конклюдентними діями та прийняття його до виконання.

Отже, схвалення ТОВ «Дніпроагротехнологія» правочину підтверджується тим, що після укладання оспорюваного договору позивач здійснив конклюдентні дії (отримання передплати, виписка податкових накладних, укладання договору відступлення права вимоги за цим договором).

Крім того необхідно враховувати, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Позивач не надавав господарському суду доказів звернення до правоохоронних органів із заявою про викрадення або втрату печатки до дати укладання з відповідачем спірного договору, що виключає можливість того, що печатка на спірному договору проставлена сторонньою особою.

По-третє, щодо посилання позивача на фіктивність правочину.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.1,2 ст. 234 Цивільного кодексу України).

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін ( абз.1 п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013р.).

Тобто для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено перерахування ТОВ «Орбаста» на виконання умов договору 4000008,00грн., отримавши які ТОВ «Дніпроагротехнологія» виписала податкові накладні.

За таких обставин відсутні підстави для застосування до оспорюваного договору положень ст.234 Цивільного кодексу України.

По-четверте, щодо посилань позивача на невідповідність пунктів 8.2, 8.3 договору, умови яких позивач вважає несправедливими, вимогам законодавства, зокрема ст.3 Цивільного кодексу України та ст.179 Господарського кодексу України,

п.8.2 договору передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару, під чим розуміється також і прострочка поставки товару більш ніж на 10 днів, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 30% від суми попередньої оплати контракту, перерахованої покупцем продавцю.

П.8.3 договору визначено, що у випадку, якщо буде мати місце прострочка поставки товару тривалістю більше 20 днів, покупець має право відмовитися від прийняття недопоставленої кількості товару, а продавець зобов'язаний повернути покупцю грошові кошти в сумі отриманої плати, на яку не був поставлений товар, з урахуванням індексації (п.8.4. договору ), та відсотки в розмірі 22 % річних, нараховані на суму отриманої попередньої оплати (без індексації) з 61 календарного дня від моменту її здійснення та до моменту повернення.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність (п.3,6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За таких обставин зміст договору не суперечить вимогам законодавства, оскільки ці умови (пункти) були визначені на розсуд сторін і погоджені ними під час укладання договору.

11.12.2013р. відповідач подав до суду клопотання про надіслання справи до органу досудового розслідування та зупинення провадження у справі, оскільки наявні докази, які дають підстави стверджувати, що скоєно злочин проти власності ТОВ «Орбаста».

П.2 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування. Зупинення провадження у справі з циєї підстави є правом, а не обов'язком суду. Матеріалів справи достатньо для вирішення спору, а відповідач не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою особисто. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене, суд вважає що підстави для визнання недійсним контракту № 36394 від 11.06.2012р. відсутні і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий колегії Суддя Суддя І.В. Мілєва С.В. Мартинюк О.М. Крижний

Повне рішення складено 16.05.2014