Справа № 466/1639/14-ц
ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
14 квітня 2014року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Білінської Г.Б.
при секретарі Галоян К.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,-
встановив:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 3 квітня 2014року задоволено позовну заяву ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 340000,00гривень, судовий збір в розмірі 3400,00гривень.
09.04.2014 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова та просив ухвалити додаткове рішення, обґрунтовуючи це тим, що при ухваленні 03.04.2014 року рішення у вказаній справі суд не розглянув вимогу про стягнення 3% річних від простроченої суми.
В судове засідання сторони по справі не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.
У відповідності до ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості згідно розписок в загальній сумі 340000 грн. та 3% річних, що становить 16509,04 грн..
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої - небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
В судовому засіданні було встановлено, що сума заборгованості виникла на підставі договорів позики оформлених розпискою від 15.09.2006 року на суму 220 000,00 грн. які були використані на придбання квартири в 2006 році за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язувався повернути до 20.03.2014 року та розписки від 28.03.2014 року на суму 140 000,00 грн. які відповідач витратив на ремонт придбаної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язувався повернути до 31.03.2014 року.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача лише суму заборгованості без врахування 3% річних що становить
Ч. 2 статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведеного, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач порушив умови договору позики, не повернув позивачу гроші, а тому підлягає стягненню і 3% річних за весь час прострочення що становить 16509,04 грн..
Керуючись ст. 220 ЦПК України, ст. 565 ЦК України, суд, -
вирішив:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3% річних в сумі 16 509,04 грн. ( шістнадцять тисяч п'ятсот дев'ять гривень чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 165, (сто шістдесят п'ять) гривень 09 коп..
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Г. Б. Білінська
The court decision No. 38460171, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City was adopted on 14.04.2014. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key data conveniently.
This decision relates to case No. 466/1639/14-ц. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: