Decision № 37762645, 13.03.2014, Perechyn District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 304/1792/13-ц

Провадження № 2/304/44/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

з участю представника позивача -

адвоката ОСОБА_1,

відповідачки - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання. Свої позовні вимоги мотивує тим, що їй на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1. 22 січня 2003 року між нею та відповідачкою було укладено договір довічного утримання, за яким вона передала вказаний будинок у власність ОСОБА_2, а остання зобов'язалася надати їй право безкоштовного довічного проживання в будинку, забезпечувати належним харчуванням, доглядом та наданням необхідної медичної допомоги, а також матеріально її забезпечувати у розмірі 100 грн. на місяць. Однак, з моменту укладення даного договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала - всі домашні роботи, щоденний догляд, приготування їжі, оплату комунальних послуг та інше, вона здійснює особисто, у разі погіршення стану здоров'я змушена самостійно викликати собі лікаря та нести матеріальні витрати на лікування. Крім цього, після укладення договору довічного утримання до відповідачки ОСОБА_2 переїхали проживати її донька ОСОБА_6 та чоловік - ОСОБА_7, який зловживає алкогольними напоями, ображає її нецензурними словами, погрожує фізичною розправою. У зв'язку з цим вона неодноразово зверталася до Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області з відповідними заявами. Оскільки, відповідачка умови вказаного договору не виконує, тому просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив договір розірвати та застосувати правові наслідки розірвання договору довічного утримання, передбачені ст. 756 ЦК України, при цьому посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення правил співжиття чоловіком відповідачки - ОСОБА_7 Крім цього, ствердили, що ОСОБА_2 умови договору довічного утримання виконує в повній мірі, вдома постійно є приготована їжа, позивачка має доступ до всіх продуктів харчування в будинку, а тому просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, як третя особа, в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, в якій просила розглянути дану справу у її відсутності, так як не може бути третьою особою у даній справі, оскільки припинила свою нотаріальну діяльність.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що є донькою позивачки ОСОБА_4 та матір'ю відповідачки ОСОБА_2 Так, у 2003 році між сторонами був укладений договір довічного утримання і її донька переїхала проживати до хати її матері, але стосунки між ними не склалися. А коли у 2012 році у матері виникла суперечка з її зятем (ОСОБА_7) - чоловіком відповідачки, під час якої той її вдарив, то їхні відносини зовсім зіпсувалися. Тоді мати зверталася до лікаря, де їй порекомендували написати заяву в міліцію, але вона не хотіла створювати йому проблем. З цього часу між матір'ю та сім'єю її доньки виникають постійні непорозуміння, через що мати часто приходить до неї додому, часто у неї харчується, оскільки через похилий вік вживає переважно молочне, а вдома їй таке не дають. На її запрошення жити у неї, мати відмовляється, оскільки хоче жити у своєму будинку. Крім цього, всі комунальні послуги ОСОБА_4 сплачує самостійно. Минулого року мати потрапила до лікарні і вони з донькою її провідували, однак всі витрати на лікування несла її мати - ОСОБА_4

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що є сусідкою ОСОБА_4 та інколи заходила до її будинку. Знає, що з 2013 року у ОСОБА_4 та сім'єю її онучки ОСОБА_2 постійно виникають непорозуміння, одного разу ОСОБА_4 їй розповідала, що ОСОБА_7 не дає їй дрова, щоб опалювати хату.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_4 є її тіткою. Так, близько року тому між нею та чоловіком її онуки ОСОБА_7 виник конфлікт, під час якого той її побив. Проте, тітка в міліцію не зверталася, оскільки не хотіла давати цьому розголосу. Близько місяця тому, вона провідувала ОСОБА_4 в неї вдома, де вона скаржилася на постійні непорозуміння в будинку, на ОСОБА_7, на неналежне харчування, яке їй пропонує онука.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_4 це її прабабка, а ОСОБА_2 - її мати. Між ними було укладено договір довічного утримання і з 2003 року її батьки постійно проживають у будинку бабусі, а вона після одруження, вже декілька років проживає в м. Перечин. З минулого року відносини між ними зіпсувалися, прабабуся постійно ходить до її бабусі - ОСОБА_8, харчується там. Однак, вдома завжди є що поїсти, батьки в разі необхідності забезпечують її ліками, а будинок дровами і всім необхідним, її батько - ОСОБА_7 прабабусю ніколи не ображав. Тому взагалі не розуміє причини звернення позивачки з даним позовом до суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Встановлено, що 22 січня 2003 року між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 71 (а. с. 7).

За умовами даного договору ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_2 на умовах довічного утримання належний їй на праві власності жилий будинок з надвірними будовами і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 15), а ОСОБА_2 прийняла зазначений будинок на загальних умовах.

Відповідно до ст. 425 ЦК Української РСР, який був чинний на час укладення спірного договору, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги. За положеннями п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно зі ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків за договором незалежно від його вини.

Виходячи з правової природи договору довічного утримання обов'язок доказування належного виконання його умов відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України покладається саме на набувача, тобто відповідача у справі.

Пунктом 5 вказаного договору довічного утримання визначені обов'язки набувача - ОСОБА_2, а саме: надати право ОСОБА_4 безкоштовного довічного проживання у відчужуваному будинку, забезпечити її належним харчуванням, доглядом та наданням необхідної медичної допомоги, а також визначено вартість матеріального забезпечення позивачки в розмірі 100 грн. в місяць.

Однак, відповідачкою ОСОБА_2 як набувачем майна, виконання вказаних обов'язків за договором належним чином не доведено.

Так, як вбачається з рахунків за електроенергію та квитанцій про оплату за збір твердих побутових відходів, позивачка ОСОБА_4 особисто оплачує вказані комунальні послуги, будь-яких доказів того, що понесені нею витрати відповідачка їй відшкодовує, у матеріалах справи немає (а. с. 82-95, 8-14).

Щодо виконання умов договору відповідачкою в частині забезпечення позивачки належним харчуванням, то суд, виходячи з показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_12 та даючи їм належну оцінку, а також наявних у матеріалах справи письмових доказів (а.с. 39-51), приходить до висновку, що ОСОБА_2 надає ОСОБА_4 харчування, однак без врахування її потреб у споживанні молочної їжі, так як вона є особою похилого віку (88 років).

Що стосується матеріального забезпечення позивачки в розмірі 100 грн. в місяць відповідно до умов договору, то будь-яких доказів з цього приводу відповідачкою не надано, а тому суд вважає, що таку умову договору довічного утримання ОСОБА_2 не виконує взагалі з моменту його укладання. Крім цього, в порушення ст. 751 ЦК України відповідачкою не виплачувалася і сума індексації вказаного матеріального забезпечення.

Разом з цим, позивачка при зверненні до суду посилалась на невиконання відповідачкою умов договору щодо надання необхідної медичної допомоги, однак не надала жодного доказу на підтвердження того, що при її госпіталізації в період з 02 липня по 17 липня 2013 року та 01 лютого 2014 року відповідачка не відвідувала її. Вказане також спростовується показами свідка ОСОБА_8 Однак, наявні в матеріалах справи чеки на придбання медичних препаратів, надані відповідачкою, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, що дані препарати вживались і були придбані саме для потреб позивачки ОСОБА_4, були їй призначені відповідно до рекомендацій лікарів, а не придбані з власної ініціативи ОСОБА_2

Також не є достатніми та переконливими свідченнями належного виконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх обов'язків по укладеному договору і показання свідка ОСОБА_6, оскільки такі спростовуються показами інших свідків та вищенаведеними доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 як набувач за договором довічного утримання, його умови в частині забезпечення ОСОБА_4 харчуванням та доглядом виконує неналежно, а в частині матеріального забезпечення - не виконує взагалі, що відповідно є підставою для розірвання договору.

Статтею 756 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду), зокрема у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Також з відповідачки підлягає стягненню сплачений позивачкою судовий збір, що відповідає положенням ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 425 ЦК Української РСР, п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 526, 610, 614, 629, 751, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 57-61, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити.

Договір довічного утримання, укладений 22 січня 2003 року між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати.

Повернути житловий будинок АДРЕСА_1 у власність відчужувача - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Ганько І. І.